Дивовижна історія Мері Стенз
- Автор: Уэйт Роберт
- Год: 1970
- Язык: украинский
- Год: "Радянський письменник"
- Переводчик: Владимир Иванович Митрофанов
- Жанр: Детективная фантастика
Электронная книга - «Дивовижна історія Мері Стенз». Краткое содержание книги:
Розповідаючи напівфантастичну, напівдетективну історію про те, як проста, непримітна дівчина волею випадку стала першою красунею світу і чим це скінчилося, сучасний англійський письменник Роберт Уейд викриває брудні махінації буржуазних ділків і продажність “вільної й незалежної” преси в хижацькому світі капіталу.
Фасберже сердито зиркнув на Аманду Белл. Вона знизала плечима й здобулася на силувану усмішку.
— Вам відомо, що ви маєте робити, докторе? — спитав Фасберже.
Рафф повернувся до письмового столу і став, дивлячись униз на спірозмовника з ледь помітним виразом нудьги.
— Так, — коротко відповів він.
Місіс Белл присунулася ближче і показала на розкладені купками листи й фотографії.
— Ми одержали понад дві тисячі пропозицій і відібрали з них близько ста. Сподіваємося, що з вашою допомогою ми виберемо щось із двадцять дівчат, з якими я поговорю сама, і зрештою зведемо їх число, скажімо, до п’яти — цих ви зможете оглянути особисто.
Рафф пильно подивився на неї своїми дивними незворушними очима.
— Можна подумати, що ви наймаєте друкарку-стенографістку, а не пацієнтку для глибокої ендокринної терапії, — зауважив він тим самим байдужим тоном.
Потім, не звертаючи уваги на Фасберже, перехилився через стіл і взяв пачку листів та фотографій. Він швидко перебіг їх очима, так наче проглядав картотеку, і, відібравши дві фотографії, передав їх місіс Белл; потім узяв зі столу ще одну пачку і знов повторив те саме, аж поки переглянув усі. Коли він скінчив, місіс Белл тримала в руках вісімнадцять фотографій. Рафф забрав їх у неї і переглянув ще раз. Чотири відкинув, а решту повернув їй.
— Чотирнадцять, — сказав він. — Я огляну їх усіх.
— Коли? — спитала місіс Белл.
— У п’ятницю, між пів на десяту й першою.
— Це виходить по п’ятнадцять хвилин на кожну.
Рафф нічого не сказав, тільки глузливо зміряв її очима.
— Я приготую кімнату і все потрібне. Огляд проведемо в нашій лабораторії в Стенморі. Чому — ви розумієте.
Рафф коротко кивнув.
— А тепер, з вашого дозволу… — Він рушив до дверей. — Мене чекає робота. До побачення.
І в наступну мить за ним грюкнули двері. Фасберже спопеляв поглядом місіс Белл, проте не дав волі гнівові, аж доки звуки Раффової ходи не завмерли в кінці коридора.
— Мені не подобається цей тип! — вибухнув він нарешті. — Надто вже пихатий і зарозумілий, хай йому чорт! За кого він себе має?
— Здається, він знає свою справу, — боронилася місіс Белл.
— Він навіть не читав листів!
Вона якусь хвилю помовчала, зважуючи цей аргумент.
— Я думаю, на цій стадії його цікавили тільки фотографії. Можливо, він вибирав певні риси облич або ті чи ті форми черепних кісток. Не забувайте, Емілю, що він уже не перший рік працює в цій галузі. Клієнтура Мортімерової клініки складається переважно з багатих жінок середнього віку, що прагнуть зберегти або повернути свою красу.
Фасберже вперто сопів.
— Скільки ми йому платимо? — вимогливо спитав він.
— П’ять тисяч фунтів завдатку плюс гонорар з розрахунку сто фунтів за кожний день, поки триватиме курс лікування. Загальна сума сягне щось, мабуть, тисяч із десять, а може, й трохи більше.
— Це ж сила-силенна грошей!
— І сила-силенна роботи. Адже йдеться не про те. щоб просто надати жінці привабливого вигляду. Доктор Рафф має створити красу там, де її не існує, — справжню, природну красу. Він запевняє, що щаслива обранка може стати найвродливішою жінкою в світі.
Фасберже недовірливо гмукнув.
— Він уже коли-небудь робив таке?
— Тільки в певних межах. Не багато знайдеться жінок такого віку, коли краса ще щось важить, котрі мали б змогу витратити на неї десять тисяч. Його пацієнтками були кілька кінозірок, дочок дуже багатих батьків тощо, але все це зберігається в суворій таємниці. Зрештою, яка жінка схоче признатися, що вона змушена була купувати красу за гроші і що їй штучно змінили обличчя й тіло? А надто коли лікування має тривати нескінченно довго.
Помітивши, що в очах Фасберже майнув подив, вона додала:
— Курс лікування передбачає біохімічні та гормональні методи, а також особливий регулюючий препарат під назвою стимулін, що його винайшов доктор Рафф. Після того як в організмі відбудуться бажані зміни, необхідно підтримувати гормональну рівновагу, а це тягне за собою періодичне повторення курсу, так би мовити, підгодовування, організму.
— Послухайте, Амандо, — занепокоєно мовив Фасберже. — Я не хочу, щоб наша фірма встряла в тривалий і дорогий експеримент, якому, я бачу, й кінця-краю не буде.
— Звісно, що ні, Емілю, — впевнено сказала вона. — Як тільки ми завершимо нашу рекламну кампанію і доведемо ефективність стимуліну, експеримент скінчиться.
— А що станеться з дівчиною?
— Це не наш клопіт, — байдуже відказала місіс Белл. — Вона просто виконуватиме певну тимчасову роботу, за яку дістане добру платню. На цьому наші обов’язки щодо неї кінчаються.