Грот афаліни
- Автор: Мисько Павел Андреевич
- Год: 1989
- Язык: украинский
- Год: "Молодь"
- Переводчик: Григорій Г. Кулінич
- Жанр: Детское действие
Электронная книга - «Грот афаліни». Краткое содержание книги:
Героям повісті довелося пережити багато небезпечних пригод на землі, на воді, у підводній печері, вступити у смертельний поєдинок з бандами і піратами з «китайських тріад».
Радж мовчки пішов до Крафта. Той сидів, прихилившись спиною до волохатої пальми, руки на стегнах, очі поперед себе. Обличчя бліде, щоки одвисли, як порожні торбинки. Нагнувся Радж, поторкав за плече:
— Містере Джері, ви мене чуєте? Це я — Радж!
Ніякої реакції. Тоді він потермосив за плече дужче, Крафт перевів очі на нього. Погляд був ще нетямущий.
— Я Сіту, касирку, до аптеки за нашатирем послав, — підступив ближче й Алі. — Дамо понюхати.
Радж слухав у Крафта пульс. Серце билося уповільнено, неритмічно, а тоді, в кабінеті, як листа від тріади одержав, грюкало, ніби в барабан.
— Радж… побудь… — раптом подав голос Крафт. — Стань ближче… Скажи, все це правда?
— На жаль, так.
Крафт протяжно, сипло зітхнув.
— Ти працюєш — молодець… А Судзір тут?
— Поїхав десь на катері. З аквалангом.
— Візьми мене під руку… Допоможи дійти до кабінету.
Радж вів Крафта по алеї і мовчав.
— Це кінець, Радже… Я ж і досі ще не виплатив проценти під кредити. Двадцять років сам кредит виплачував, напозичався, коли будували дельфінарій… І ніхто відстрочки не дасть… Думав, під кінець року розплачуся, хоч трохи зберу грошей на старість. А тут тріада ніж у бік… Знову заліз у борги, їздив відкуплятися від тих бандитів. А тепер… з дельфінами таке… А доньки-перестарки в Лондоні приданого вимагають, про заміжжя мріють… — Крафт гірко крізь схлипування хихикнув. Замовк, дістав хусточку, почав витирати очі, лоб. — Ти пробач старому. Сам я тут, ні рідних, ні друзів… Навіть щиро поговорити немає з ким.
— Вам Судзір казав, для чого він учив дельфінів?
— Учора тільки перед моїм від'їздом… Так і так, концесіонери зі Штатів хочуть найняти дельфінів для дослідних робіт під водою… І нібито це вигідно, у півтора рази більше можна заробити, ніж у дельфінарії за той самий час… Кажу: подумати треба… А тепер що хочеш думай.
— Поліцейські кажуть — у нього алібі, не має Судзір відношення до крадіжки.
— Дай боже почуте бачити.
— Не треба забувати принципу кішки, містере Крафт. Вона хоч як падає, та все на лапи приземляється.
— Радже, мене поклали вже на лопатки, мені немає куди далі падати.
— Ви сказали, що знову взяли позику.
— Взяв. Короткочасну, на три роки… Під двадцять процентів річних! Збожеволіти можна… А чим віддаватиму?
— Візьміть ще. Все одно дельфінів треба купувати.
— Думаєте, тих не знайдуть?
— А що, обіцяли знайти?
— Постараємося, сказали…
— Стараються… Магнітофон теж обіцяли знайти. Де він?
Крафт гірко зітхнув. Вони зупинилися біля великого басейну. Крафт зняв капелюх, як перед небіжчиком, згорбився.
— Люди вже йдуть з квитками… На прогулянку треба вести.
— Ага. Ти йди. Мені вже краще… Появиться Судзір — зайдете разом.
Увечері в кабінеті Крафта були не тільки Радж і Судзір. Запросив він і Абрахамса й Алі. А Янг сам прийшов, хоча й не запрошували. Усі посідали на стільцях біля стін, тільки Судзір розвалився у м'якому кріслі перед столом Крафта. Сиділи й мовчки дивилися на Крафта.
— Панове… Я завжди ставився до вас добре, — почав Крафт, зітхнувши. — Мені не хочеться думати, що хтось мною незадоволений або приховує на мене якусь злість… Я демократ за вдачею. Я сам, коли хочете знати, починав колись гендлярем-лоточником. А зараз і моє життя, і ваше залежить від дельфінарію. Відтепер я вважатиму вас у складі ради керівництва дельфінарієм. То давайте і думати разом, що робити. Аби не продали дельфінарій з молотка.
Але поговорити, подумати не встигли: заскрипіли сходи під чиїмись важкими кроками. Потім у коридорчику почувся і голос тітки-двірничихи, не тієї, котру допитували поліцейські: «От сюди… Тутечки вони…»
Не стукаючи, зайшов високий горбоносий чоловік у цивільному одязі, за ним — той офіцер, що вів розслідування зранку. Горбоносий здався Янгові знайомим. Авжеж, цей горбоносий допитував і його, і того японця-мішанця у Свійттауні! Видно, поліція з Раю викликала підмогу з Головного. Може, горбоносий — великий спеціаліст по боротьбі з тріадою і контрабандою наркотиків?
Горбоносий ступив кілька кроків до стола, потиснув Крафтові руку. Ще й руки його не відпустив, а вже оглянув усіх присутніх: