Останній дон
- Автор: Пьюзо Марио
- Год: 1997
- Язык: украинский
- Год: Видавничий дом "Всесвіт"
- Переводчик: Анатолий Васильевич Онышко
- Жанр: Боевики
Электронная книга - «Останній дон». Краткое содержание книги:
Також написав романи «Дурні вмирають» (1978), «Сицилієць» (1984), «Четверта К» (1991) і кілька кіносценаріїв. 1996 р. вийшов роман «Останній дон», який є завершенням «Хрещеного батька». В ньому діють герої прославленого роману та їхні нащадки.
Великий Тім любив те ошуканство, бо завдяки йому життя ставало цікавішим. У Лос-Анджелесі був незалежний букмекер, якому він не дав сімдесят тисяч доларів, хоча перед тим зробив таку ставку на матч з американського футболу. Букмекер приставив йому до лоба пістолет, а Великий Тім проказав: «Іди ти до такої матері!», потім запропонував десять тисяч як відшкодування боргу. Букмекер узяв їх.
Багатство, міцне здоров'я, велична статура й душевна розкутість дозволяли Тімові долати на своєму шляху всі перешкоди. Переконаність, що кожну людину можна підкупити, надавала йому безневинності, що ставала в пригоді не тільки в жіночій постелі, а й у судовій залі. Властива йому нестримна жадоба життя певною мірою навіть збуджувала симпатію. То був шахрай, що давав зазирати в свої карти.
Отже, Великий Тім не здивувався таємничості зустрічі з Піппі Де Леною, запланованою на сьогоднішній вечір. Піппі просто дрібний заробітчанин, і з ним можна не церемонитись. Щедрі обіцянки, малі винагороди. Натомість у Стіві Шарпі Тім зачув великі можливості, перспективи багаторічного шахрайства. Той недоросток перед його очима всього за один день спустив за гральним столом принаймні півмільйона доларів. А це означає, що він має необмежену кредитну лінію в казино і, певне, має змогу заробляти величезні суми брудних грошей. Він чудово придасться, коли треба буде підтасувати результати ігор з американського футболу. Він не тільки постачить гроші, потрібні для ставок, а й матиме довіру букмекерів, бо ті хлопці кінець кінцем не приймають слонових ставок від першого-ліпшого.
Потім Великий Тім поринув у мрії про свій майбутній візит до Лас-Веґаса. Зрештою йому дістанеться вілла. Тім замислився, кого він привезе з собою як гостей. Чому віддати перевагу: бізнесові чи насолодам? Жертвам майбутніх ошуканств чи, може, всім жінкам? Ага, та ось уже пора йти обідати з Піппі і Стівом Шарпом. Тім побазікав по телефону з колишньою дружиною й дітьми і вийшов з дому.
Обід був у невеличкому рибальському ресторані в районі лос-анджелеських доків. Обслуги для відвідувачів не було, тож Великий Тім залишив свою машину на паркувальному майданчику. В ресторані його привітав коротун-господар, що, тільки-но поглянувши на Тіма, підвів його до столу, де вже чекав Піппі Де Лена.
Великий Тім був фахівець з abbraccio, обіймів, і пригорнув Піппі обома руками:
— А де Стів? Чи він хоче подрочитися зі мною? Я не маю часу на такі штучки.
Піппі виявив усю свою люб'язність і поплескав Тіма по плечах:
— Хіба я якесь базікало? — спитав він. — Краще сядь і скуштуй найкращого в своєму житті рибного обіду. А Стів прийде незабаром.
Коли господар підійшов, аби взяти замовлення, Піппі сказав йому:
— Нам треба все найкраще і всього найбільше. Оцей мій приятель — чемпіон серед їдців, тож коли він устане з-за столу голодний, я поскаржуся Вінсентові.
Господар довірчо всміхнувся: він знав якість своєї кухні. Його ресторан становив частину імперії Вінсента Клерікуціо. Коли поліція простежуватиме маршрут Великого Тіма, то наткнеться тут на стіну мовчання.
Тім і Піппі споживали одну за одною страви з усіляких молюсків та креветок, потім принесли лангустів: три Великому Тімові і одного Піппі. Піппі впорався набагато раніше за Тіма й сказав йому:
— Той хлопець мій приятель, і тепер я вже можу тобі сказати, що він заправляє в світі наркотиків. Якщо це відлякує тебе, то скажи мені зараз.
— Це лякає мене не більше за оцього лангуста, — відповів Тім, похитавши величезними обгризеними клешнями перед обличчям Піппі. — Що там іще?
— Йому завжди треба відмивати брудні гроші, — провадив далі Піппі. — У вашій угоді йтиметься й про це.
Великий Тім утішався їжею, всі гострі океанські приправи виповнювали йому ніздрі.
— Гаразд, я це знаю, — кивнув Тім, — але де він, у чорта, забарився?
— Він на своїй яхті, — мовив Піппі. — Він не хоче, щоб хтось побачив тебе з ним. Це в твоїх інтересах. Стів дуже обережний.
— Та мені начхати на тих, хто бачитиме мене з ним, — відказав Великий Тім. — Я хочу бачити себе з ним.