Виправний день

— Сподіваюся, вам сподобаються солов’їні язички, — сказала вона.

Робот додав скреготливим, беземоційним голосом:

— Вони на один укус.

Джамал із лагідним задоволенням спостерігав за тим, як створіння вибирає серед делікатесів.

— Мине зувіт Барнабус, — сказало воно й закинуло ласий шматочок собі у вишкірений рот.

Його мати зберігала самовладання, поки істота частувала їх історіями про фермерське життя.

— Тота міс Жу, ту направду пучвара, як на неї гарувати, — вимовляла вона з повним ротом частково прожованих язичків. Вона не спинилася й описувала раболіпні обов’язки і те, як міс Жозефіна втекла одразу по настанні Виправного дня. — Туой мошсьпан Талбот — ту спровдешний гирой!

Мати Джамала холоднокровно урвала розповідь.

— Мій син давно марив думкою жити саме в тому домі…

Створіння Барнабас кинуло на нього здивований погляд.

Джамал скоса глянув на маму, підняв одну брову, щоб попередити її.

— Так, — додав він. — У нас у тому місці родинна історія.

Створіння округлило очі і вражено дивилося на нього.

— У вашій фамилії були невольники?

Мати Джамала дала знак роботові, щоб той поновив напої.

— Та щось таке… — зітхнула вона.

Вони провели приємний день. Мати Джамала повела їх на кухню, де генератор м’яса забезпечував смачний ланч. Вона з гордістю пояснила, як ця технологія базується на клітинах Ге-Ла, безсмертних клітинах, що продовжують відтворюватися безкінечно. Їх відкрила темношкіра жінка й використала, щоб змінити ДНК тварин, створюючи маси яловичини, курятини і свинини, які стихійно самоклонувалися. Сам по собі генератор м’яса був великим циліндром м’яса, який повільно крутився під лампами обігріву. Зовні завжди був приємний приготований шар, готовий до того, щоб його зрізали і з’їли. У центрі були клітини, які постійно реплікувалися з допомогою безперервного потоку амінокислот, які туди закачувалися через стрижень у центрі циліндра. Джамалові це нагадувало старий добрий гіросний конус, що обсмажувався на вертикальному грилі, але в цьому випадку конічна суміш безкостого м’яса була живою, сирою й енергійною всередині, але постійно вмираючою і обсмаженою зовні. Аромат п’янив.

Вони спостерігали, як м’ясо повільно обертається. Воно стікало прозорим жиром, що збігав рівчачками по його апетитних боках.

— Справжня благодать, що нам більше не потрібно вбивати тварин, — сказала мати Джамала. Генетично безсмертні клітини в ядрі були як хлібна «закваска», яка увіковічнює себе у правильних умовах. У кожному домі був такий генератор, тож тварини Чорнотопії жили собі в повній безпеці та свободі. Навіть м’ясоїдів годували зі схожих генераторів плоті. Цілком насичені безсмертним м’ясом леви, між тим, лежали з козенятами. Технологія темношкірих створила рай на Землі.