Таємниця Кутузовського проспекту
- Автор: Семенов Юлиан Семенович
- Серия: Костенко #5
- Год: 1992
- Язык: украинский
- Год: "Україна"
- ISBN: 5-319-00987
- Переводчик: Надія Орлова
- Жанр: Полицейские детективы
Электронная книга - «Таємниця Кутузовського проспекту». Краткое содержание книги:
Саме тому, почавши атаку на Цвігуца, який провалив справу опіки сім’ї Леоніда Ілліча, дозволив потекти мерзенним чуткам про тих, кого так любив Генеральний секретар, Суслов добивався своєї таємної мети: уже за життя Брежнєва стати його добрим опікуном, неназваним поводирем, людиною, що піклується про ім’я першої особи більше, ніж сама перша особа…
Суслов знав, що сентиментальність Брежнєва може в будь-яку хвилину обернутися несподіванкою. Коли генерал армії Єпішев, комісар Радянської Армії, доповів йому про те, що режисер Роман Кармен пішов на поводі в американців, знімаючи свій фільм «Невідома війна» (знайшов кого запрошувати коментатором; обличчя кінозірки Ланкастера цілком типове, дивитися противно, і тут примазались, нічого не вдієш, свій свояка бачить здалека), Суслов подзвонив у Держкіно й поставив лише одне запитання, розуміючи, що саме це коротке запитання викличе в Гнєздніковському провулку збентеження:
— А що ви думаєте про роль російського народу у фільмі «Невідома війна»? Чи віддали право на цей роздум головному противникові? («Головним противником» у ту пору визначали Сполучені Штати Америки.)
Взагалі, чим далі, тим частіше він ловив себе на тому, що наслідує незабутню пам’ять Йосифа Віссаріоновича в манері розмовляти, вести засідання Політбюро й спілкуватися з тими діячами літератури й мистецтва, яких часом вважав за потрібне викликати до себе в кабінет.
Він прийняв Галину Серебрякову — як-не-як написала книжку про Маркса, відсидівши в концтаборах добрячих сімнадцять літ, не озлобилась, пишалася членством у партії, яке їй повернули без перерви в стажі; досить стійко перенесла й те, що на Ленінському комітеті її змогли штучно забалотувати і не дати премії.
Він вважав, що Серебрякова проситиме підтримки при новому турі голосування, мабуть, порушить якісь житейські питання — квартира чи дача, — але вона заговорила про інше, несподіване:
— Михайле Андрійовичу, ви ж знаєте, як і я, що ні Бухарін, ні Каменєв, ні Серебряков, ні Крестинський з Сокольниковим ніколи не були нічиїми шпигунами! До яких пір ми принижуватимемо друзів Леніна сталінською брехнею?
Чесні люди, вони висловлювали свою думку — ось їхня провина. Якою б складною людиною не був Троцький, але ж він у своєму поїзді наркомвійськмора зробив сто сорок тисяч кілометрів по фронтах громадянської…
Суслов устав з-за столу, походив по кабінету, потім підійшов до величезного сейфа й поклав вузьку долоню, що здавалася безсилою, тендітно-дівочою, на випуклий замок:
— Вони у мене всі тут, — сказав він тихо, з несподіваним болем, що здивував його самого. — Вони тут лежать, товаришко Серебрякова, замкнені… І поки партія довірила мені цей кабінет, повернення до питання, яке ви ставите, не буде… Товариш Гроссман вам говорив, мабуть, що я розмовляв з ним про його рукопис… Талановито? Так, якщо страшне можна назвати талановитим… Але видано його книжку — раніше ніж через сто років, а то й двісті — не буде, не можна цього робити, я дуже добре знаю мій народ, товаришко Серебрякова. Ми, росіяни, лише на вигляд спокійні й неквапливі, а насправді немає людей гарячіших, ніж ми, вам же доводилося бачити наших у таборах та тюрмах… Тільки дотримуючись лінії влади, можна зберегти стабільність… Кулачні бої не французька забава і не англійська — наша…
— Німецькі бурші билися не кулаками, Михайле Андрійовичу, а кинджалами…
— Руси й прусси — це не випадкова близькість, товаришко Серебрякова… Це непіднятий пласт мовознавства… Ми близькі не лише духом, а й кров’ю. Боярин Кобила не русак, а пруссак, але ж був близький до того, щоб сісти на наш трон… Отже, моя вам порада: не повертайтеся до тієї теми, яку підняли, вас не зрозуміють… Я — принаймні…
…Держкіно доповіло Суслову, що з Карменом проведено досить жорстку розмову, зажадали сценарій — для повторного контрольного прочитання, вказано на неточність позиції у відносинах з американською стороною й артистом Ланкастером.
Єпішев сердечно подякував і сказав, що тепер у його апарату розв’язані руки, Кармена викличуть в ПУР для серйозної розмови, досить панькатися з писаками, продиху немає від цих нікчемних «інтелектулів».