Сокіл і Ластівка
- Автор: Акунин Борис Чхартишвили
- Серия: Пригоди Ніколаса Фандоріна #4
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: Клуб Сімейного Дозвілля
- ISBN: 978-966-14-3450-8
- Переводчик: Олександр Михед
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Сокіл і Ластівка». Краткое содержание книги:
Але від моєї дівчинки не було пуття. Вона стояла і вся тремтіла. Навряд чи хто-небудь наважився б судити її за слабкість. Напад стався так знагла, а сутичка була такою короткою і кривавою, що навіть чоловік не з полохливих розгубився б — особливо, якщо не має звички до бійки. Адже й мені, старому морському волоцюзі, який усякого надивився за свого віку, знадобилося кілька секунд, щоб взяти себе в руки. Тобто в кігті.
— Не втечеш! — Гаррі витягнув звідкись з-під каптана пістоль, звів курок і вистрелив.
Сплеснувши руками, шотландець упав. Судячи з того, що з нього злетів берет, а також з характерного хрускоту, куля влучила прямо в потилицю.
— Вбитий! — прикро скрикнув Гаррі, нахиляючись над тілом. — Наповал! А я ж цілив у лопатку!
Він підбіг до Джима.
— І цей сконав! Яке горе!
Повернувся до підстреленого Гарбуза — і швидко оголосив:
— Цього я на себе не записую. Я тут ні до чого, — сварливо сказав штурман, задерши голову до неба. — Кулю послав не я!
Я здогадався, що він з’ясовує стосунки з Всевишнім.
— Горопашний я чоловік. — Гаррі був невтішним. — Це жорстоко! Щойно я був у плюсі, і ось знову в мінусі. Трикляті бовдури! Вони не залишили мені виходу… Та ще й руку поранили. Перев’яжіть мене, Етне. Я стікаю кров’ю!
Ще не вгамувавши тремтіння, Летиція задерла йому рукав. Рана виявилася неглибокою. Та ірландець бідкався:
— Мені боляче! А для справи знадобляться обидві руки!
— Якої справи?
— Тієї, про яку я хочу вам розповісти. Але тепер розмова відкладається. Дві смерті — лихе віщування. Я не можу відразу повернути Йому борг, але принаймні зобов'язаний зробити перший крок. Прощавайте, Епіне! Побалакаємо завтра.
Він підтюпцем побіг провулком, притримуючи перев’язану руку.
— Куди ви?
— В бордель! Я маю посіяти нове сім’я! Адже врожай буде тільки через дев’ять місяців!
О, люди, які ж ви смішні з вашими несусвітніми віруваннями і забобонами! Гаррі Логан із вас — ще не найбільш несусвітній.
Розділ шістнадцятий
Щось починає прояснюватися, а щось заплутується ще більше
Ірландець побіг «сіяти сім’я», а ми залишилися у темному провулку, в оточенні мертвих тіл.
Одне з них, утім, ще подавало ознаки життя. Голомозий розбійник на прізвисько Гарбуз ворушився і жалібно стогнав. Певно, згадавши про свої лікарські обов'язки, а може, просто зі співчуття, Летиція наблизилася до пораненого.
— Нічого не бачу, — пробурмотіла вона. — Треба перетягнути його на відкрите місце…
Взяла під пахви і відтягнула до рогу, де тінь від будинків не затуляла місяць. Гарбуз прохрипів: «Залиш мене… Боляче! Будь ти проклятий…», але Летиція не звертала уваги на його скарги.
Вона зняла перуку, запхала її в капелюх і прилаштувала голову помираючого на цю імпровізовану подушку. З діжки, що стояла під водостоком, зачерпнула води і обмила Гарбузу обличчя, змочила губи. Потім розстебнула скривавлену сорочку і зітхнула. Тут не допоміг би і більш досвідчений лікар. Я бачив за свій вік чимало поранень і відразу зрозумів, що куля пробила бідоласі легеню.
— Мені кінець, — сипів Гарбуз. — Дай мені ковток рому. Заради Бога! Дай… У Джима за пазухою завжди є фляга…
Летиція сходила по ром. Злегка піднявши пораненому голову, дала випити.
Гарбуз жадібно забулькотів і не зупинився, поки фляга (між іншим, зроблена з маленького гарбуза) не спорожніла. Вогняний ром накоїв на світі чимало лиха, але в даному випадку його вплив був благодійним або принаймні милосердним.
Бандит (а я все ще вважав, що містер Гарбуз — розбійник з великої дороги) перестав стогнати і корчитися.
— Гаразд… — сказав він майже спокійним голосом. — Я не можу поворухнутися, від ніг підіймається холод. Незабаром я здохну. Але зараз мені добре. Дякую тобі, хлопче, що допоміг мені у мою смертну часину. Не йди, га? Побудь зі мною до кінця. А за це я дам тобі добру пораду.
— Ти краще мовчи, з тебе виходять останні сили.
Той хитнув головою:
— Хвилиною раніше, хвилиною пізніше… Порада ось яка. Не зв’язуйся з рудим дияволом. Він використає тебе, а потім встромить ніж у спину. По тобі видно, що ти славний хлопчисько, з гарної родини. Не вір Логану! Він звабив тебе скарбами Сан-Дієго, я знаю. Але врахуй: Гаррі нікого не робить просто так.
— Про який скарб ти говориш? — запитала Летиція.