Агент №13
- Автор: Беркеши Андраш
- Год: 1975
- Язык: украинский
- Год: "Радянський письменник"
- Переводчик: Георгій Андор
- Жанр: Шпионские детективы
Электронная книга - «Агент №13». Краткое содержание книги:
Угорські офіцери внутрішньої служби Шалго, Кара та інші з допомогою і при підтримці місцевого населення розкривають злочинні наміри західної агентури, запобігають ідеологічним диверсіям, спрямованим проти соціалістичного ладу Угорської Народної Республіки.
— Знаю, — відповіла вона тихо. — А ви що, не знаєте її?
— Хіба це обов'язково?
— Обов'язково. Адже вона була завербована Віктором.
— В картотеці цього не значиться.
Жінка підвела очі на Брауна.
— І доктор Губер не згадував про неї?
— Губер? — Браун з подивом глянув на Хельгу. — Хіба Губер теж знає її?
— Так. Торік у серпні Губер теж був у Ліворно.
— Цікаво! Про це я вперше чую, — щиро зізнався Браун. А про себе подумав, що його водили за ніс, мов якогось хлопчиська. — Хельго, як друга прошу: розкажіть про це докладніше! Прошу вас неофіціально.
— Знаєте, хто вбив Віктора? — спитала жінка.
— Ні.
— Гейза Салаї. — Вона взяла з колін листа і поклала його на стіл. — Той здатний на все — наречений Беати. А щоб ви зрозуміли, що до чого, скажу: у серпні минулого року Віктор на три тижні мав їхати в Ліворно.
— Це дійсно так. У нього там була призначена зустріч з кількома угорськими агентами. Одним із них був Гейза Салаї. Його номер «Г-16».
— Вірно, — кивнула головою жінка. — Але, якщо пильніше ознайомитися з матеріалами про Салаї, ви знайдете в них і брехню. В даних про нього сказано, що Віктор завербував Салаї в тисяча дев'ятсот шістдесят сьомому році в Парижі. Це неправда: Салаї не їздив у шістдесят сьомому в Париж. Там була Беата Кюрті з матір'ю. Отже, в Парижі Віктор завербував Беату, а вам сказав інше. А нареченого завербувала сама Беата після повернення в Угорщину. Про все це я дізналася від Салаї в березні цього року. Далі. Салаї вперше зустрівся з Віктором минулого року в Ліворно. Гейза Салаї їздив до Італії з нареченою як турист. З ними була і мати Беати. Мешкали вони в готелі «Напшугар». Справи склалися так, що дванадцятого серпня я теж несподівано приїхала в Ліворно. Хотіла зробити Віктору сюрприз. Ключа від його кімнати в чергового не було. Я не надала цьому значення, бо Віктор ніколи не здавав ключів адміністраторові. В мене випикла химерна ідея: просто погратися. Дала прибиральниці чотириста чи п'ятсот лір, щоб вона віддала мені свій ключ від кімнати Віктора… — Жінка відпила трохи кока-коли. — Так ось і застала їх у ліжку. Тоді я не зчинила скандалу. Піднялася в свою кімнату, а через десять хвилин Віктор примчав до мене. Мабуть, не, варто розповідати, який у мене був душевний стан. Віктор почав пояснювати, що йдеться про важливе завдання і він змушений був задовольнити прохання дівчини. Я не хотіла з ним говорити, попросила залишити мою кімнату. А ще зняла обручку й жбурнула йому в обличчя. Сказала, що його кар'єрі тепер кінець: я й пальцем не ворухну, щоб врятувати його від тюрми.
— Від тюрми? — з цікавістю перепитав Браун, пригадуючи попередні слова жінки: «Справи склалися так, що дванадцятого серпня я теж приїхала в Ліворно».
— Так, саме від тюрми, — підтвердила вона. — Я поїхала в Ліворно не випадково, а за дорученням батька. В нього є американський друг, високопоставлений чиновник в ФБР. Десятого числа він навідався до батька і по секрету розповів, що вже давно вистежують групу, яка займається контрабандою наркотиків. Банда у великій кількості завозить в Європу гашиш, «ЛСД», маріхуану та біс його знає що ще. Нитки слідства привели до американських офіцерів, розташованих на території Західної Німеччини. Співробітниками ФБР арештовано двох в них: майора і капітана. Зникнення цих офіцерів було організовано досить спритно. Їх відрядили на Далекий Схід, куди, вони, звичайно, не доїхали. Ці офіцери не заперечували своєї причетності до контрабанди. Під час допиту розповіли й про те, що в перевозці наркотиків брав участь офіцер західнонімецької розвідки Віктор Меннел. Можете собі уявити становище батька! А той американець, на прізвище Джон Колен, з поваги до батька і знаючи, що Віктор мій наречений, під великим секретом розповів це. Та й не хотілося йому широкого розголошення. Бо якби вже журналісти з «Шпігеля» пронюхали, зчинився б скандал. Він попросив батька поговорити з Віктором: якщо він, мовляв, розкриє йому, Коленові, свої зв'язки, то ФБР дасть йому спокій.
Браун уважно вислухав схвильовану розповідь Хельги.
— І ви розповіли Меннелові про все це? — запитав він.
— Так, пізно увечері, — промовила вона. — Тоді я була в такому стані, що не хотілося навіть бачити його, Коли вже вечеряла в своїй кімнаті, до мене зайшов Отто Губер. Вибачився за вторгнення і сказав, що просить вислухати його. На той час я вже заспокоїлась, та й цікаво було, що вони там придумали. Губер сказав, що гнів мій має підстави, бо ситуація проти Віктора. Однак, мовляв, йдеться про підготовку важливої операції в Угорщині, а ця дівчина є однією з головних діючих осіб. Отже, Віктор, сказав він, просто змушений був піти на інтимний зв'язок з нею.