Борва мечів
- Автор: Мартин Джордж Рэймонд Ричард
- Серия: A Song of Ice and Fire #3
- Год: 2000
- Язык: украинский
- Переводчик: Вячеслав Леонідович Бродовий
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Борва мечів». Краткое содержание книги:
Особистий, незалежний, експериментальний перекладацький проект з елементами літературної адаптації. При передачі ряду імен, назв, термінів державності та побуту застосовуються українські та східноєвропейські старожитності з метою творчо відтворити живу авторську атмосферу вигаданого середньовічного світу.
До паперових книжкових видань цей переклад жодного стосунку не має, створений задля власної втіхи.
Переклад-адаптація В.Бродового: вересень 2013—грудень 2014 рр.
Перша редакція, виправлена: 21 лютого 2015 р.
Лицар-блазень спробував поцілувати Сансу в щоку, але вона вислизнула з його рук і відступила назад.
— Не можу! І не буду. Бо обов’язково станеться щось погане. Коли я хотіла утекти, ви не могли допомогти, а зараз мені вже не треба.
Донтос витріщився на неї тупими очиськами.
— Але ж, люба моя, вже все готове. Корабель, щоб відвезти вас додому. Човен, щоб доправити до корабля. Флоріан зробив усе для своєї любої Жонкіль.
— Вибачте за клопіт, — мовила Санса, — та зараз мені вже не треба ані човнів, ані кораблів.
— Але ж усе робиться задля вашого порятунку!
— Мене порятує Вирій. При Віласі я буду в безпеці.
— Він вас не знає, — наполягав Донтос, — і не полюбить. Жонкіль, Жонкіль, та розплющте ж ви свої милі очі! Тирелам на вас начхати. Вони одружуються з вашими спадковими правами!
— Якими ще правами? — На мить вона розгубилася.
— Люба панно, — відповів Донтос, — ви є спадкоємицею Зимосічі.
Він ухопив її знову і почав умовляти, щоб вона не погоджувалася на шлюб. Та Санса видерлася і лишила його хитатися коло серце-дерева. Відтоді вона припинила ходити до божегаю. Але слів Донтосових не забула.
«Спадкоємиця Зимосічі» — думала вона, лежачи уночі в ліжку. — «Вони одружуються з моїми правами.» Санса росла разом із трьома братами і ніколи не думала мати якісь права на їхнє дідицтво, але тепер, коли Бран та Рікон мертві… «То й що? Адже Робб живий. Він дорослий чоловік, скоро одружиться і матиме сина. А Вілас Тирел, до речі, колись успадкує Вирій. Навіщо йому ще й Зимосіч?»
Інколи вона шепотіла його ім’я у подушку, аби лише почути, як воно лунає у вухах.
— Вілас, Вілас, Вілас…
Ім’я «Вілас» начебто нічим не гірше за «Лорас» — вони навіть дещо схожі. А щодо ноги… невже й справді та його скалічена нога така важлива? Одного дня Вілас стане князем на Вирії, а вона при ньому — пані княгинею. Санса малювала в уяві, як вони разом сидять у садку з цуценятами на колінах або слухають співця з лютнею на прогулянковому човні посеред Мандеру. «Якщо я подарую йому синів, він може мене покохати.» Синів вона назве Едардом, Брандоном та Ріконом і виростить такими ж хоробрими, як пан Лорас. «І щоб ненавиділи Ланістерів.» У снах та мріях Сансини сини були викапані її брати, загиблі на півночі. А інколи вона тримала на руках дівчинку, схожу на Ар’ю.
Втім, щоразу, як Санса уявляла собі обличчя Віласа, воно зрештою перетворювалося на обличчя пана Лораса — юного, стрункого, вродливого. «Не думай про нього так» — наказувала вона собі. — «Бо розчаруєшся, коли зустрінеш, і він побачить це у твоїх очах. І як він тоді з тобою одружиться, коли знатиме, що ти закохана у його брата?» Вілас Тирел був удвічі од неї старший — ось про що вона мусила весь час собі нагадувати. Ще й кульгавий. Хтозна — може, на додачу тлустий та червонопикий, як його батько. Але годі вже про вроду — головне, що іншого поборника і захисника вона може ніколи не знайти.
Якось їй наснився сон, що одружитися з Джофрі досі мусить не Маргерія, а вона сама. Уві сні в їхню весільну ніч Джофрі перетворився на ката Ілина Пейна. Санса прокинулася, хапаючи дрижаки. Вона не хотіла, щоб Маргерія пережила таке ж саме свавілля. Але жахалася від думки, що Тирели можуть відмовитися від весілля. «Я її попередила, я розповіла про короля правду.» Можливо, Маргерія їй не повірила. З нею Джофрі завжди грався у чемного лицаря, як колись із Сансою. «Але скоро вона побачить його справжній норов. Після весілля, якщо не перед ним.» Санса вирішила, що поставить Вишній Матері свічку в септі й попрохає захистити Маргерію від свавілля Джофрі. А може, варто і Воїнові теж поставити свічку. І помолитися за Лораса.
Напевне, вона вдягне нову сукню на весільну відправу в Великому Септі Баелора, вирішила Санса, коли кравчиня робила останні виміри. «Ось чому Серсея наказала пошити мені новий одяг — щоб я не зганьбила весілля своїми злиднями.» Для бенкету слід буде перевдягтися, але туди пасуватиме і одна зі старих суконь — щоб не ляпнути вином чи жиром на нову. «А потім візьму нову сукню до Вирію.» Вона хотіла постати перед Віласом Тирелом у всій красі. «Навіть якщо Донтос має рацію, і Віласові потрібна Зимосіч, а не я… хіба не може він покохати і мене саму?»
Санса міцно обійняла себе руками. Їй так кортіло приміряти нову сукню — аж несила чекати було, поки швачки скінчать роботу.
Ар’я III
Почалися, а тоді й скінчилися дощі, але небо лишилося радше сірим, ніж блакитним. Зате наповнилися і завирували усі струмки. На ранок третього дня Ар’я помітила, що мох росте не з того боку дерев.