Версола. Книга 1. Колоніст

Без подій дісталися до селища, розповіли свою історію виявлення двох пошкоджених всюдиходів — партнери вже давно навчилися розуміти один одного з одного слова, так що адміністрація отримала урізану версію подій. Два кристали з машин довелися поступитися представникам селищної охорони — ті сподівалися, що зможуть оживити вироби і отримати з них інформацію. Віктор тільки посміхнувся — він знав, що при відключенні від живлення більш ніж на годину, кристал втрачав усю накопичену в собі інформацію безповоротно, але найманці мали із цього приводу, мабуть, свою точку зору. Охорона заплатила їм всього сім тисяч замість восьми, як розраховував землянин, але торгуватися було ні з ким — їх просто поставили перед фактом вилучення девайсів. Непотрібну зброю і зняте устаткування продали в перший же день, потім довго торгувалися з Кайлом по кожній позиції, вичавлюючи з нього свій інтерес. В результаті гарячих суперечок, ближче до вечора всюдихід був очищений від трофеїв, а на рахунок кожному компаньйонові впало по вісімдесят шість тисяч бон.

— Непогано-непогано — подумав наш герой, оцінюючи стан особового рахунку: триста сорок п'ять тисяч бон — вдало з'їздили, потрібно буде повторити через тиждень-другий… чоловік приїхав з важкого рейсу, потрібно і розслабитися, хе-хе.

Того ж вечора партнери завалилися в один з барів селища в надії нормально відпочити, познайомитися з приємною співрозмовницею і провести з нею не менш приємну ніч, коротше все за списком.

Додо Ленцер не любив своє ім'я — в дитинстві його усі дратували «додіком», але на батьків за такий дивний вибір він ніколи не гнівався — він їх щиро любив. З віком кількість кепкувань припинилася, і по імені до нього майже ніхто не звертався — прізвище він сам собі скоротив, пропонуючи усім укорочений варіант — так він став просто Ленцем. Зараз його називали містер Ленц або доктор Ленц: свою кар'єру на Версолі він починав медиком в медичному центрі корпорації «М-Тех», дослужившись на даний момент до посади голови місцевого представництва корпорації в селищі «Версола-2». Зараз чоловік перебував в невдоволеному і сумному стані, переглядаючи звіт про діяльність увіреного йому відділення за останній місяць: кількість дорогої, унікальної сировини, яка добувалася з небезпечних звірів, залишала бажати кращого. Мисливці вважали за краще не ризикувати і працювали на «м'ясному» напрямі, не особливо горів бажанням підставляти свої життя під удар, віддаючи перевагу невеликому, але стабільному заробітку на постачаннях свіжого м'яса, ліверу і шкур з травоїдних тварин, швидкому, більше прибутковому, але небезпечному бізнесу на хижаках Версоли.