Майстер реліквій
- Автор: Бакли Кристофер
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Ранок: Фабула
- ISBN: 978-617-09-3947-0
- Переводчик: Яна Сєрая
- Жанр: Исторические приключения
Электронная книга - «Майстер реліквій». Краткое содержание книги:
Підійшов один з підручних Ростана. Дюрер рушив з ним до примірочної — перевтілюватися в апостола Іоанна.
— Чим я можу допомогти? — спитала Магда. Але ще до того, як мажордом встиг відповісти, пробурмотіла:
— Утім, піду подивлюсь, може я потрібна на кухні.
— Гарна дівчина, — сказав Ростан Дісмасу. — Яка шкода! Гхм!
— Шкода?
— Ну, те, що вона монахиня. Гхм!
Дісмас посміхнувся.
— А, справді.
Ростан раптом зробився серйозним і стишив голос:
— Є новини, майстре Руфус.
— Дійсно?
— Які я прошу поки що ні в якому разі не розголошувати. Його милість дуже стурбований, щоб ніщо не завадило «Тайній вечері» або показу Святої Плащаниці. Здається, відомості, викладені у депеші, повністю підтверджуються. Гхм!
— Щось трапилось? — насторожився Дісмас.
— Гхм! Лише годину тому ці провокатори намагалися прослизнути у місто через ворота Відлюдника, їх було п'ятнадцять, стільки ж, як ми й гадали. Але, дякуючи Господу і вашому попередженню, Вільє вже чекав на них.
— Вони… чинили опір?
— Недовго. Гхм! Якщо ти опиняєшся в оточенні кращих вояків Савойї, які цілять у тебе з арбалетів, — ситуація швидко прояснюється.
— Гадаю, вони вдавали з себе невинних? — дозволив собі поцікавитися Дісмас.
— О, так! Гхм! У них був якийсь документ — нібито справжній. Але такі речі дуже легко підробити. Французи знаються на цьому. Запевняю вас, майстре Руфус, ми докопаємось до суті. Але вже після плащаниці. А поки що — геть з очей цих мерзотників. У підвал їх. Сподіваюся, вони підхоплять там ревматизм… О, синьйоре Караффа! Як здоров'я його високості герцога Урбіно?
— Він зараз відпочиває,— промовив Караффа. — Але до того наказав мені передати комплімент вашому господарю. Впевнений, він неодмінно відвідає цю…
Караффа окинув оком каплицю у пошуках потрібного слова.
— М-м… Подію.
— Запевніть його високість, що ми постійно молимося за те, щоб він приєднався до нас. Зараз, якщо дозволите, у мене багато клопоту. Дуже багато! Гхм!
Ростан пішов, лишивши Дісмаса наодинці з Караффою.
Сьогодні той був привітніший, ніж раніше.
— Дивакуватий чоловічок, цей мажордом… А це, — він жестом обвів оздоблення каплиці, — це все так мило, правда?
— Так. Як на мене — вражаюче, — відповів Дісмас.
— Герцог призначив мого господаря на роль апостола Петра.
— Велика честь. Краща роль другого плану. І який значущий збіг, адже його високість — племінник нащадка того самого апостола.
Караффа посміхнувся.
— Тієї ночі Петро показав себе не з кращого боку. Чи не він тричі зрікся Ісуса?
Прибув хтось із місцевої знаті, йому почали показувати костюм.
Караффа промовив товариським тоном, ніби пліткуючи:
— Герцог Карл заробляє непогані гроші на цих живих картинах. Ростан обмовився, що роль апостола у цій «Тайній вечері» коштує двадцять п'ять дукатів. Гроші нібито йдуть нужденним Савойї. Тільки роль Фоми Невіруючого обійдеться у п'ятнадцять дукатів.
— Вигідна ціна.
— Він каже, що завжди складно знайти того, хто зображатиме Іуду.
— Так, я уявляю.
— Так хто завтра гратиме Іуду? Це цікаво. Для Іуди потрібен справжній іудей.
— Усі за тим столом були іудеями, — сказав Дісмас. — Хіба не дивно, що ми закликаємо ненавидіти євреїв — при тому, що сам Ісус був євреєм?
— Дядько мого господаря Лев дуже поблажливий до римських євреїв. Він навіть дозволив їм відкрити друкарню. Що вони там можуть друкувати? Дивно. Але він позичив у них багато грошей, тож не може обійтися з ними так, як вони заслуговують. Його попередник мав більш правильний погляд на ці речі, як мені здається.
— Прошу мене вибачити, але мені треба бути поруч із моїм господарем.
— До того, як ви підете, майстре Руфус, я хочу вам дещо сказати.
— Так.
— Я не був з вами настільки люб'язним, як належало б. Мені шкода.
— Я не образився, синьйоре Караффа.
— Мене дуже непокоїть здоров'я його високості. І, як усі ми здогадуємося, це не висотна хвороба. Ваша сестра Гільдеґарда дуже допомогла. Його високість вдячний.
— Вона лише виконує свої обітниці.
— Можливо. І все ж, його високість хотів би віддячити.
— Це дуже мило, але у цьому нема потреби, синьйоре.
— Ми це обговоримо пізніше. А зараз я лишаю вас — вам треба готуватися.
Караффа зробив декілька кроків, тоді повернувся, підморгнув і сказав: