Видозмінений вуглець

— Бах-бах-бах?

— Щось таке. Я вже бачив, як він проводить допити — як правило, він ходить на межі. Один прокол… — тепер в очах Баутісти відобразився давній жах. Страх, із яким він проживав кожний день. — Із деякими з цих гівнюків реально легко збіситися. Дуже легко. Думаю, саме це і сталося.

— Моє джерело каже, що він зробив PC двом, а ще двох залишив із неушкодженими пам’ятями. Це, блін, явно з біса необачно.

Баутіста ствердно смикнув головою.

— Так і каже Ортеґа. Але це якось нелогічно. Розумієте, все це сталося в чорній клініці у Сієтлі. Двоє неушкоджених, вони дихали, вибралися з будівлі, залізли в катер і полетіли. Коли той катер піднявся, Райкер залишив у ньому сто двадцять чотири дірки. Про навколишній транспорт я вже не кажу. Неушкоджені булькнули в Тихий океан. Один з них помер за кермом, другий — під час зіткнення. Втопився десь на глибині двісті метрів. Райкер перевищив свої повноваження, а сієтлівські копи не дуже люблять, коли люди з жетонами чужих міст стріляють по транспорту, тож видобувальні команди так і не підпустили його до тіл.

Коли виявилося, що пам’яті належать католикам, усі реально здивувались, і хтось у поліції Сієтла цьому не повірив. Копнули трішки глибше — і виявляється, що ярлики про міркування совісті підроблені. Занурені кимось страшенно необачним.

— Або людиною, що дуже поспішала.

Баутіста клацнув пальцями й показав на мене пальцем з-за столу. Тепер він уже точно був напідпитку.

— Отож-бо. ВВС вирішив, що Райкер облажався, дозволивши свідкам утекти, і його єдиною надією було почепити їм на пам’яті табличку «не турбувати». Ясна річ, коли неушкоджених таки воскресили, вони обидва клялися й божилися, що Райкер прийшов без ордера, нахрапом, а тоді силою вдерся до клініки, а коли вони не стали відповідати на його запитання, почав грати у «хто наступний» плазмовим пістолетом.

— Це правда?

— Про ордер? Так. Райкер узагалі не мав там бути. Про все інше? Хто його зна.

— Що сказав Райкер?

— Що цього не робив.

— І все?

— Не, то була довга історія. Він поїхав за підказкою, нахрапом вліз усередину, просто щоб побачити, як далеко він може зайти, а тоді в нього раптом почали стріляти. Він заявляє, що, може, когось і підстрелив, але, мабуть, не в голову. Заявляє, що клініка, швидше за все, привела двох працівників, якими можна було пожертвувати, та й спалила їх, перш ніж він приїхав. Заявляє, що нічого не знає про занурення, що відбувалися, — Баутіста сонно знизав плечима. — Того норця знайшли, і він сказав, що йому за це заплатив Райкер. Він пройшов тест на поліграфі. Але він також запевняє, що Райкер йому подзвонив, а не спілкувався з ним віч-на-віч. Віртуальний зв’язок.