![Втрачений символ [The Lost Symbol - uk] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/2/9/9/0/9/vtrachenij-simvol-the-lost-symbol-uk-download.jpg)
Втрачений символ [The Lost Symbol - uk]
- Автор: Браун Дэн
- Серия: Роберт Ленґдон #3
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Клуб Сімейного Дозвілля
- ISBN: 978-966-14-0670-3
- Переводчик: Владимир Горбатько
- Жанр: Триллеры
Электронная книга - «Втрачений символ [The Lost Symbol - uk]». Краткое содержание книги:
Роберта Ленґдона, символознавця з Гарварда, терміново запрошують прочитати лекцію в будинку Капітолію у Вашинґтоні. Але замість витонченої публіки професор знаходить п'ять таємничих символів, витатуйованих на відрізаній руці його наставника, масона Пітера Соломона. Ленґдон опиняється у центрі подій за лаштунками одного із найвпливовіших міст Америки. Усе, що здавалося знайомим, перетворилося на повний тіней таємний світ, у якому масонські секрети та до того невідомі одкровення неначе ведуть до однієї надзвичайної та неможливої правди.
Інколи потрібно змінити лише кут зору, щоби побачити світло.
Агент Сімкінс підняв руку і дав сигнал своїй групі увійти всередину. Його підлеглі беззвучно розосередилися. Обережно ступаючи центральним проходом, Сімкінс підняв руку і клацнув вимикачем свого пристрою нічного бачення, вводячи в дію найновіше поповнення арсеналу ЦРУ. Термозображення застосовувалося вже досить тривалий час, але новітні досягнення в галузі мініатюризації, диференційної чутливості та поєднання зображення з двох джерел спричинилися до появи нового покоління оптичних приладів, котрі забезпечували оперативників майже надлюдським зором.
«Ми бачимо в темряві. Ми бачимо крізь стіни. А тепер ми здатні побачити минуле».
Тепловізорне устаткування стало таким чутливим до перепадів температури, що тепер мало здатність фіксувати не лише теперішнє місцезнаходження людини, а і її попереднє місцезнаходження. Ця здатність дивитися в минуле виявилася найціннішою рисою новітнього устаткування. І зараз вона також стала в пригоді. Агент Сімкінс узрів температурний слід на одному з читальних столиків. Окрім того, два дерев'яних стільці засяяли в його окулярах червоно-пурпуровим світлом, вказуючи на те, що вони були тепліші за решту стільців у цьому залі. Настільна лампа жевріла оранжевим. Вочевидь, двоє втікачів сиділи за цим столом, але тепер питання було в тім, куди вони поділися.
Відповідь на це запитання він знайшов на центральній полиці, що оточувала велику дерев'яну консоль посередині кімнати. То був ледь помітний примарний відбиток руки, що світився темно-червоним.
Тримаючи напоготові пістолет, Сімкінс рушив до восьмикутної шафи, ведучи лазерним променем по її поверхні. Він огинав її по колу доти, поки не побачив у шафі боковий отвір. «Невже вони самі себе загнали до цієї шафи?» Агент придивився до декоративної планки довкола отвору і побачив іще один світний відбиток руки. Хтось взявся за одвірок, коли пірнав у цю діру.
Час для тиші скінчився.
— Тут теплові відбитки! — вигукнув Сімкінс, вказуючи на отвір. — Оточуймо з флангів!
Обидва фланги групи рушили до восьмикутної консолі.
Сімкінс поволі попрямував до отвору. Навіть із відстані десяти футів він побачив, що всередині горить світло.
— У консолі — світло! — скрикнув Сімкінс, сподіваючись, що звук його голосу зможе переконати панів Беламі та Ленґдона вийти з шафи із піднятими руками.
Але ніхто звідти не вийшов.
«Прекрасно, зробимо по-іншому».
Наблизившись до отвору, Сімкінс почув, як звідти доноситься гудіння. Наче там працювала якась машинерія. Він зупинився, намагаючись уявити, що ж може так шуміти в такому маленькому просторі. Тоді присунувся ще ближче — і почув крізь шум механізмів чиїсь голоси. Але щойно він підійшов до отвору, як світло всередині згасло.
«Дуже вдячний, — подумав він, поправляючи прилад нічного бачення. — Тепер ми маємо перевагу».
Ставши на порозі, Сімкінс зазирнув у отвір. Те, що він там побачив, чимало його здивувало. Ця консоль була не стільки шафою, скільки стелею, що виступала над поверхнею долівки і слугувала дахом для сходів, які спускалися до розташованої внизу кімнати. Націливши зброю на сходи, агент почав спускатися донизу.
«Що це, в біса, за приміщення?»
Кімната під читальним залом виявилася маленькою коморою. Гудіння, яке почув Сімкінс, і справді йшло від машинерії, хоча він точно не міг сказати — чи то Беламі з Ленґдоном щойно її запустили, чи вона працювала цілодобово. Втім, в обох випадках це не мало значення. Втікачі залишили чіткі теплові відбитки на єдиному виході з цієї кімнати — на важких сталевих дверях. На кнопках замкової панелі так само чітко вирізнялися чотири відбитки пальців. По периметру дверей світилися тоненькі смужечки жовтогарячого кольору. Це означало, що за дверима горіло світло.
— Висаджуйте двері, — скомандував Сімкінс. — Це — їхній маршрут для втечі.
На те, щоб вставити і підірвати тонку пластинку вибухівки «Ключ-4», пішло вісім секунд. Коли дим розсіявся, агенти побачили перед собою дивний підземний світ, який тут називали книгосховищем.
Бібліотека конгресу мала книжкові стелажі, що розтягнулися на багато миль, більшість із них — у підземеллі. Ці нескінченні ряди полиць створювали наче оптичний ефект нескінченності, який зазвичай досягається за допомогою дзеркал.
На дверях була табличка з написом:
Середовище з регульованою температурою. НОРМАЛЬНЕ ПОЛОЖЕННЯ ЦИХ ДВЕРЕЙ - ЗАЧИНЕНЕ
Сімкінс проштовхнувся у скалічені вибухом двері і відчув за ними прохолодне повітря. Він не міг стримати посмішки. «Це так легко, що аж не віриться». Тепловідбитки в приміщенні з регульованою температурою проявлялися як сонячні протуберанці, і його «нічні окуляри» вже встигли помітити червоний мазок на поруччі угорі, за яке вхопився Ленґдон чи Беламі, пробігаючи повз.