Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви

— Ти хочеш сказати, що Енн віддала тобі кільце ще за три тижні до смерті? Міллі знову кивнула.

— Але чому?

— Вона пояснила, що хоче віддати його мені, поки вона ще в свідомості і може попрощатися зі мною і дати точні вказівки.

— Зрозуміло. А коли ти прибирала в цих покоях потім, вона дійсно була вже без свідомості? Міллі, зітхнувши, знизала плечима.

— Я ж кажу, що більше її не бачила. Коли я наступного разу хотіла прибрати там, стражники мене не пустили. Сказали, що це наказ Натана і аббатиси. Натан лікував аббатису і, я так розумію, не хотів, щоб йому заважали.

Ну, я і пішла назад навшпиньках, намагаючись менше шуміти.

Верна зітхнула.

— Що ж, спасибі тобі за розповідь, Міллі. — Вона оглянула завалений паперами стіл. — Мабуть, пора і мені повертатися до роботи, а то всі подумають, що я ледащо.

— Ох, як мені шкода вас, аббатиса! Ніч така чудова, тепла! Саме час гуляти по саду!

— У мене стільки роботи, що немає часу навіть ніс туди висунути. — Хмикнула Верна.

Міллі втупилася на відро з водою і раптом стрепенулася.

— Аббатиса! Я тільки що згадала: Енн сказала мені ще дещо!

Верна поправила сукню на плечах.

— Ще дещо? Тобто ти розповіла про це іншим, але мені повідомити забула?

— Ні, аббатиса, — прошепотіла Міллі, підходячи до неї впритул. — Ні, вона веліла передати тільки новій ігумені, і нікому більше. Чомусь у мене це зовсім вилетіло з голови, і я згадала аж тепер.

— Можливо, вона наклала закляття, щоб ти забула її слова для всіх, крім нової ігумені.

— Все може бути, — потеребивши губу, погодилася Міллі і подивилася Верні прямо в очі. — Енн таке запросто могло прийти в голову. Іноді вона бувала жахливо хитрою.

Верна невесело посміхнулася.

— Та вже знаю не з чуток. І що ж вона просила мене передати?

— Вона сказала, щоб ви не надривалися з роботою.

— Це і є послання?

Міллі кивнула й прошепотіла їй на вухо:

— Ще Енн просила мене передати, що вам потрібно частіше відпочивати в саду. І неодмінно зайти в притулок аббатиси.

— Притулок? Що ще за притулок? Міллі, повернувшись, вказала через вікно:

— Там, в саду, є маленький будиночок, його майже не видно за деревами і кущами. Енн називала його своїм притулком. Я ніколи не бачила, що там всередині.

Вона не дозволяла мені там прибирати. Сама все і мила, тому що, як вона говорила, це місце, де можна побути наодинці з собою, і тому туди не можна пускати сторонніх. Вона віддалялася туди час від часу — може, щоб помолитися Творцеві або просто для того, щоб побути одній. І вам обов'язково треба туди сходити, так вона мені сказала.

Верна роздратовано зітхнула.

— Схоже, це натяк на те, що мені знадобиться допомога Творця, щоб перебрати всі ці папірці! Її жарти часом могли роздратувати кого завгодно!

Міллі хихикнула.

— Так, аббатиса. Саме роздратувати! — Спалахнувши, вона прикрила долонями щоки. Хай вибачить мене Творець! Енн була доброю жінкою. І жарти її нікому не завдавали зла.