Olya_#1
- Автор: Худенко Володимир
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Мультимедійне видавництво Стрельбицького
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Olya_#1». Краткое содержание книги:
Гострий сюжет, яскраві постаті героїв та їхні карколомні пригоди, калейдоскопічне тло створеного автором феєричного світу — то все лише засіб, щоб замислитись над сьогоднішнім буттям.
Вона врешті зібрала всі видобуті з пам’яті знімки та відео з барвистоволосою дівкою в кімоно, оформила їх належним чином і відправила запит у поліцію. Безглуздо. Допоки там розтеляться, пройде хвилин із десять — вічність… Потік стрічки в лівому куті зору повідомив їй, що Тішка наглухо заблокувала комунікаційні розв’язки Єльні — грубо, грубо, тепер поліцаї відволічуться на це, а не…
Вона злетіла вниз по пневмосходинах і махнула рукою в бік двох охоронців з метеликами на силових комбінезонах — ті застигли на місці, немовби заморожені, навіть не кліпали… Оля підскочила до одного і зняла з його поясу Фору-16 — компактний лазерний пістолетик ближнього бою…
Не те щоб вона часто стріляла по людях, але доводилось. В основному — відстрілюючись. Вона спритно синхронізувала пістолетик із системами свого інтерфейсу…
Ще один спуск. Атріум. Просто під центром куполу. Назустріч їй неслись юрби людей — в основному підлітки та діти.
В цю хвилину їй із Фоксхаунду прийшли надзвичайні допуски Skytek…
І в цю ж хвилину вона побачила смертника.
Барвистоволоса дівка в аспидно-чорному кімоно стояла просто посеред атріуму, в гущі людей. Зі сходів було важко прицілитись…
Але прицілюватись не довелось — Оля навіть не встигла підняти пістолет.
Дівка підняла над собою стиснуту в кулак правицю.
І пронизливо закричала:
— Svobodnaya Rossiya-a-a!
Її дикий скрик перейшов у безкінечний стражденний вереск, і вона закрила руками лице. А тоді вп’ялась довгими нігтями в свої очиці та почала навіжено роздирати їх до м’яса…
Олю різко замутило, а люди навкруг почали падати…
УВАГА — ЗАРАЖЕННЯ
ТОТАЛЬНЕ ЗАРАЖЕННЯ
Ідентифікація вірусу…
Оля втямила, що стоїть на одному коліні, налаштування візиру збились і в очах усе пливло. Що зі слуховими системами? Щось непевне… що це за гул навкруг?.. Якісь шуми…
Вона підвелась і тут же заточилась, усе потемніло.
Екстрене налаштування візиру… 60 %
УВАГА — ЗАРАЖЕННЯ
НАЛАШТУВАННЯ НЕМОЖЛИВЕ
ВІЗИР НЕДОСТУПНИЙ
Крок вперед… Ще обережний крок…
Ручне налаштування…
Залучення світофільтрів…
Фокусування
Дівки вже не було. Саме лиш криваве, пузиристе, розбризкане місиво…
Але що ж це за гул, що зі слухом?..
Ручне налаштування сенсорів… 44 %
УВАГА — ТОТАЛЬНЕ ЗАРАЖЕННЯ
Ідентифікація вірусу…
Це був не гул. Системи глючили, і те, що вона сприйняла за гул, було насправді скаженими, божевільними криками болю з сотень і тисяч горлянок. Люди валялись покотом на підлозі і корчились, верещали, волали, горлали, стогнали, вищали… Їхні тіла неприродно звивались і виламували собі суглоби, розбивались об підлогу у диких судомах, брунькувались пухлинами… Люди валялись покотом по підлозі і роздирали нігтями власні очі, губи, вуха та шкіру… а по самій шкірі пузирились водянки, кровили нариви, водянки репались і з них сочилась та ж кров і лімфа, і жовтувата слизь зіпсованих нано-агентів…
Все знов попливло, і Оля ковзнула поглядом по стінах. Он воно що. То не стільки візир барахлив, а меркло й іскрилось освітлення, голопроектори, інфопанелі… Зараження пішло далі по системах — вірус нищив геть усе…
Хлоп, хлоп!.. Глухими хлопками вибухали службові, торгові та охоронні дрони. Оля розгублено роззирнулась, і знов усе померкло, попливло. Вона затнулась і впала на коліно. Її знов замутило. Якесь багно під руками?.. Вогкий пісок?.. Губка?.. Що з тактильними відчуттями?
Optical Technologies Inc. (с)
Активація присмеркового бачення…
Все з тактильними відчуттями в порядку. То не багно й не пісок. І не губка. То людське місиво. Кров і слиз, трясовина сплетених нутрощів. І холодець розм’якшених кісток. І то Оля не затнулась. То вона просто посковзнулась босими ногами в крові.
Налаштування просторової орієнтації…
НАЛАШТУВАННЯ НЕМОЖЛИВЕ
СИСТЕМИ НЕДОСТУПНІ
Знов світло.
І темно…
І крики, гул…