Альтернативна Еволюція

Зустріч дванадцята

Олесь Бердник:

Добрий вечір!

Сьогодні у нас завершальна зустріч циклу «Астероїд Свободи». На деякий час ми розлучимося, щоб усе було осмислено і пережито. Я сподіваюся, що протягом цих двох тижнів ви експериментували, як ми домовилися, і може, сьогодні хтось захоче сказати про свої відчуття. Ми збиралися ці півроку не для того, щоб тільки слухати одне одного, а й для того, щоб обмінятися своїми думками про грядуще світу.

Я почну бесіду з відповіді на запитання. Це запитання фундаментальне, стосується самих основ буття і має безпосереднє відношення до того, про що ми з вами будемо сьогодні говорити.

«Ви не задовольняєтеся загальними роздумами при побудові своєї концепції — даними науки і вивченням різних релігій. Мені хотілося б зупинитися на центральному, на мій погляд, питанні фізики. Це простір і час. Я не випадково це запитав: адже якщо розірвати простір і його наповнення і розглядати їх окремо, то ми дійдемо висновку, що є деяка данність — так званий «простір», у котрий ми можемо вмістити не тільки те, що ми бачимо і реєструємо приладами, але й багато іншого невидимого. В це невидиме, звісно, буде входити й те, що зв'язане з релігією, окультизмом, езотерикою та ін. Але «посудина», в яку ми це помістили, буде тією ж, а з цього випливає, що якщо ми хочемо спілкуватися з сутностями невидимими, то повинні опиратися на звичну систему координат. А чи не приходить вам думка, що сам простір — функція його наповнення?»

Автор записки має на увазі, що простір творить те, що в ньому є. Наприклад, між свічкою, яка тут стоїть, і мною є простір. Значить, це не просто голий простір, а відстань від мене до свічки, від мене до кожного з вас, від планетарію до Житомира, від Землі до Місяця… Тобто наявність тих або інших тіл, предметів, сфер творить те, що ми називаємо простором, а не навпаки. Раніше думали, що є абсолютний простір і абсолютний час і в них відбувається спектакль буття. Бог чи природа поміщають туди планети, сфери, і вони кружляють одне довкола іншого… Читаємо далі:

«Якщо це так, то інші сутності можуть утворювати інші простори, про які не можна сказати, що вони знаходяться там-то й там-то…».

Це дуже важливе питання. Справді, філософи дійшли висновку, що і час, і простір існують не самі по собі, а є функцією явищ, подій, предметів. Але я скажу більше: немає ні часу, ні простору, ні предметів, ні нас із вами. Недарма древні індуси говорили, що все — майя. Наприклад, хвиля. Спочатку штиль, рівна поверхня води, потім подув вітер, виникла хвиля, і ми бачимо, що між хвилями, між гребенями хвиль є простір-відстань. Частота цих хвиль, їх рух створюють те, що ми називаємо часом.

Але ви скажете: відносно до чого ми міряємо час? Ми ж міряємо по відношенню до Землі, яка кружляє довкола Сонця. Ми взяли цей відтинок часової динаміки і поділили його на 24 частини, годину поділили на 60 частин і т. ін. Тобто все це — умовні речі. Існує тільки те, що ми називаємо «миттю», а те, що ми називаємо «часом» і «простором», — це розмазування єдиної миті.