Приватне життя феномена
- Автор: Гуцало Євген Пилипович
- Серия: Пригоди Хоми Прищепи #2
- Год: 1982
- Язык: украинский
- Жанр: Роман, новелла
Электронная книга - «Приватне життя феномена». Краткое содержание книги:
– Дехто по Америках роз’їжджає, а ми тут за них коровам хвости крути! Дехто з капіталістами ручкається, а на них тут готовий постамент чекає! Трудящий робот усе повинен узяти в свої руки – й постаменти теж!.. З божої волі продамо штани й купимо солі!..
– Ах ви ж сякі-такі свищі в борщі, а жаба в юшці! Замість робити, надумав посеред білого дня на постаменті висиджуватись та до неба возноситись. Ти перше пороби з Хому, а потім і з капіталістами ручкатимешся, й постамент персональний матимеш за життя.
Отак вибанітувала Мартоха робота Васю, натерла йому перцю в ніс, отак оперезала словами на всю масницю. Й роботові як заціпило, наче стусана покуштував. Ісплигнув із чужого постаменту – й таки подався на колгоспну ферму до худоби. Видать, і в п’яного робота ще можуть зостатись якісь рештки совісті, здатне прокинутися сонне сумління.
РОЗДІЛ СОРОК ТРЕТІЙ,
В моїй голові, що знову якийсь час належала не мені, а непереборному зубному болю, щось різко клацнуло, наче посеред більярдного столу зіткнулись дві кулі. Потім у свідомості народився призвук, що складався з основного, терцевого й квінтового тонів... пролунав фагот – звуки линули в діапазоні від сі-бемолі контроктави до сі-бемолі першої октави, були навдивовижу соковитого, м’якого тембру... і вже гримнула фанфара, наче супроводжуючи урочисту процесію... Зубний біль ущухнув, і, мабуть, тому в голові встановлювалась не тільки краща чутливість, а й майнули перед зором перші кольорові картинки справжньої дійсності. Ось у густому натовпі показалась молода жінка з дитям на руках, до дитяти прикріплено клапоть паперу з написом англійською мовою: «Верніть мого тата додому»... Ось у ящику з харчовими відходами копирсається безробітний у дірявому ширококрисому ковбойському капелюсі... Спалахнули яскраві люстри у великому гральному залі, за столами для гри в рулетку – зосереджені обличчя жінок і чоловіків...
І нарешті зубний біль розтанув, як гірка пігулка, в голові стало ясно, мовби в ній запалахкотіло полярне сяйво. І в тому полярному сяйві стала розгортатись переді мною явина...
Білозубо всміхаючись широкоформатними рекламними усмішками, не йшло, а котилось по вулиці американського міста молоде подружжя. Котилось на ковзанах, тільки не звичайних, а роликових, бо хіба хтось зумів би котитись по тротуару на звичайних! Між батьком і матір’ю на роликових ковзанах котився їхній, десь п’ятирічного віку, хлоп’як. Рухи їхні, м’які й водночас поривчасті, чимось нагадували пташині: коли птах намагається відірватись од землі, ось-ось відірветься, ще тільки одне зусилля, ще тільки півзусилля... Маючи довгополою сутаною, з церковним требником під ліктем правої руки і з сендвічем у лівій руці слідом за ними котився на роликових ковзанах непевного віку богослужитель – чи не у в’єтнамській кампанії дістався йому п’явчастий рубець на підборіддя?.. Тілиста мотрона, схожа на хмару в штанях, посувалась на роликах так, як могли б посуватись курячі або свинячі драглі, якби їм також пристосувати ковзани.
В ресторані, що сяяв кришталем, нікелем та мельхіором, офіціанти снували поміж столиків також на роликових ковзанах. Несучи замовлені страви і напої, вони, здавалося б, могли зробити найкарколомніші па на дубовому паркеті – й не розхлюпати коньяку, й не випустити блюдо з лососем чи беконом. Деякі з відвідувачів ресторану також вкочувались до зали на роликах і, вдовольнивши апетит, лавірували поміж столиків до виходу.
В музеї старовинного мистецтва (тут було зібрано переважно скульптуру вимерлих народностей інків, майя та ацтеків) і службовці, і відвідувачі також пересувались на роликових ковзанах. Оглядаючи керамічні статуетки, ритуальні урни, зображення крилатих зміїв, химерні голови жерців із гробниць, алтарі з храмів, барельєфи, стели – тобто все те, що залишилось від колишніх могутніх цивілізацій, – відвідувачі начебто творили на роликових ковзанах якийсь дивовижний новітній ритуал, начебто брали участь у незбагненному містичному дійстві.
Неподалік од музею, під старими в’язами та огрядними платанами, зібрався чималий натовп, який проти чогось чи протестував, чи щось відстоював, бо над головами видніли строкаті транспаранти, а в руках і на грудях – щити й плакати. Либонь, кожен у натовпі стояв не просто на своїх ногах, а па ногах, озутих у взуття з роликовими ковзанами. Натовп, стоячи на місці, водночас перебував у русі, тупцявся на роликах, нагадуючи бджолиний рій. До демонстрантів наблизилась група поліцейських, теж на ковзанах, і, звичайно, з гумовими кийками та зі сльозоточивими бомбами. Бомби та кийки відразу пішли в хід, хтось із демонстрантів упав, обливаючись кров’ю, хтось вигукував лайки, хтось плакав істерично. Зрештою грубий поліцейський натиск наполохав натовп, який кинувся врозтіч. Люди тікали на роликових ковзанах, падали, зводились, а слідом за ними гнались поліцейські «бобі» на роликах, били кийками, гамселили кулаками по головах...