Глибоко під водою
- Автор: Хокинс Пола
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Клуб Сімейного Дозвілля
- ISBN: 978-617-12-3196-2
- Переводчик: Г. Яновськa
- Жанр: Триллеры
Электронная книга - «Глибоко під водою». Краткое содержание книги:
— Чому ви весь час так дивитеся на мене? — прошепотіла вона з напівусміхом. — Це просто якось химерно.
— Вибач, — сказала я і перевернулася на спину.
Вона взяла мене за руку в замок.
— Це нормально, — сказала вона. — Це по-хорошому химерно. Так же теж буває.
Ми лежали пліч-о-пліч, сплівшись пальцями. Я слухала, як її дихання сповільнилося, потім пришвидшилося, потім знову сповільнилося.
— Знаєте, чого я не розумію, — прошепотіла вона, — чому ви так її ненавиділи.
— Я не…
— І вона теж не розуміла.
— Я знаю, — сказала я. — Я знаю, що вона не розуміла.
— Ви плачете, — прошепотіла вона, простягаючи руку до мого обличчя. Вона змахнула сльози з моєї щоки.
Я розказала їй. Усе, що я мала сказати тобі, я сказала їй, твоїй дочці. Я сказала їй, як я тебе підвела, як я думала про неї найгірше, як я дозволила собі звинуватити тебе.
— Але чому ж ви просто не сказали їй? Чому ви не сказали їй, що насправді сталося?
— Це було складно, — сказала я і відчула, як вона напружилась поруч зі мною.
— Чому складно? Що тут складного?
— Наша мати вмирала. Наші батьки були в жахливому стані, і я не хотіла нічого робити, щоб їм стало ще гірше.
— Але… але він зґвалтував вас, — сказала вона. — Він повинен був сісти у в’язницю.
— Я не так на це дивилася. Я була дуже молода. Я була молодша, ніж ти, не тільки по роках, хоча й це теж. Але я була наївна, зовсім недосвідчена, не знала, що робити. Ми не говорили про згоду на зносини так, як ви, дівчата, говорите тепер. Я думала…
— Ви думали, що те, що він зробив, це нормально?
— Ні, але я не думаю, що сприймала це так, як належить. Чим воно насправді було. Я думала, що зґвалтування — це щось таке, що з тобою робить поганий чоловік, який вискакує глупої ночі в темному провулку, ніж тобі до горла приставляє. Я не думала, що таке роблять хлопці. Школярі, такі, як Роббі, красиві хлопці, ті, які зустрічаються з найкрасивішою дівчиною в містечку. Я не думала, що таке робиться у твоїй власній вітальні, я не думала, що після такого питають, чи тобі було приємно. Я просто думала, що, напевно, зробила щось не так, не досить ясно дала зрозуміти, що не хочу.
Ліна помовчала трохи, але коли вона знову заговорила, її голос був вищий, наполегливіший.
— Добре, може, ви тоді не хотіли сказати їй про це, а потім? Чому ви не пояснили їй пізніше?
— Тому що я неправильно зрозуміла її, — сказала я. — Я абсолютно неправильно її зрозуміла. Я думала, що вона знала, що сталося тієї ночі.
— Ви думали, що вона знала й нічого не зробила? Як ви могли таке про неї подумати?
Як я могла пояснити? Те, що я зібрала докупи шматочки твоїх слів — слів, які ти сказала мені тієї ночі й слів, які ти сказала мені пізніше: «Хіба тобі навіть на трохи це не сподобалося?» — і я придумала історію про тебе, зрозумілу мені, яка дозволила мені жити далі, не озираючись на те, що сталося насправді.
— Я думала, що вона стала на його бік, — прошепотіла я. — Я думала, що вона вибрала його, а не мене. Я не могла звинуватити його, тому що не могла навіть думати про нього. Якби я звинувачувала його й думала про нього, я зробила б це реальністю. Так що я просто… Я натомість думала про Нел.
Голос Ліни став холодним.
— Я не розумію вас. Я не розумію таких людей, як ви, у яких завжди винна жінка. Якщо двоє людей роблять щось не так, і одна з них дівчинка, то це, напевно, її вина, чи не так?
— Ні, Ліно, це не так, ні…
— Це так. От якщо у когось позашлюбний роман, то чому дружина завжди ненавидить ту другу жінку? Чому вона не ненавидить свого чоловіка? Він її зрадив, він клявся любити її і бути з нею все життя. Чому не його, блін, штовхають з тієї скелі?
Вівторок, 25 серпня
Я вийшла з будинку рано-вранці, побігла понад річкою. Я хотіла вибігти за Бекфорд, щоб очистити голову, але, хоча повітря було промите дощем, а небо було чудового блакитного кольору, туман у моїй голові темнішав і похмурішав. Абсолютно нічого з цим місцем не зрозуміло.
Коли ми з Шоном залишили Джулс і Ліну в Млині вчора, я вже геть дійшла до ручки й була така зла, що зірвалася на нього просто в машині: