Лабіринт
- Автор: Мосс Кейт
- Серия: Лангедокскіх трилогія #1
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-966-343-540-4
- Переводчик: Надія Омельчук
- Жанр: Исторические приключения
Электронная книга - «Лабіринт». Краткое содержание книги:
Липень 2005 року: під час археологічних розкопок у горах поблизу Каркассона Еліс Таннер знаходить два скелети, і в цю мить її охоплює всепоглинальна злоба. Дівчина помічає, що розуміє давні слова, викарбувані на стіні печери. Надто пізно Еліс усвідомлює, що надала руху жахливій послідовності подій, які вона неспроможна контролювати, і що тепер її доля нерозривно пов’язана з долею катарів, які жили вісімсот років тому...
Розповідь Поля Оті зміцнила сумніви, які Марі-Сесіль мала відтоді, як почула про вчорашню знахідку. Щось не збігалося.
— Як доктор Таннер здобула місце у групі археологів? — раптом поцікавилася вона. — Її хтось рекомендував?
Оті здивовано глянув на співрозмовницю.
— Загалом, доктор Таннер не була членом команди, — тихо промовив він, — я певен, що вже казав вам про це.
Марі-Сесіль тільки підібгала губи.
— Ні, не казали.
— Пробачте, — знов озвався Оті, — я був певен, що казав. Доктор Таннер є волонтеркою. Оскільки більшість розкопок залежить від неоплачуваної допомоги, то коли її запросили попрацювати з археологами цей тиждень, вона не мала жодної причини відмовлятися.
— Хто її запрошував?
— Шелаг О’Доннел, гадаю, — чемно відповів Поль Оті, — людина номер два на розкопках.
— То пані Таннер є подругою доктора О’Доннел? — здивувалася Марі-Сесіль, борючись із бажанням не видати свого здивування.
— Очевидно так, саме тому мені спало на думку, що доктор Таннер могла передати їй каблучку. На жаль, у понеділок я не мав змоги допитати Шелаг, а тепер вона зникла.
— Що?! — крикнула Марі-Сесіль. — Коли? Хто ще про це знає?
— Доктор О’Доннел була в будинку на розкопках іще вчора ввечері, потім зателефонувала кудись й одразу по тому поїхала. Відтоді її ніхто не бачив.
Mapi-Сесіль запалила нову цигарку.
— Чому мені не сказали про це раніше?
— Я не думав, що вас настільки цікавитиме щось другорядне порівняно з основним вашим питанням. Перепрошую.
— Поліція вже знає?
— Поки що ні. Доктор Брейлінґ, очільник розкопок, дав усім працівникам кілька вихідних. На його гадку, доктор О’Доннел, можливо, просто поїхала на відпочинок, не потурбувавшись попередити його.
— Я б не хотіла втягувати сюди ще й поліцію, — раптом владно сказала Марі-Сесіль, — це б дуже мене засмутило.
— Згоден, мадам де л’Орадор. Доктор Брейлінг далеко не дурень. Якщо він впевнений, що О’Доннел узяла щось із місця розкопок, то навряд чи в його інтересах залучати сюди власті.
— Ви думаєте, це доктор О’Доннел украла каблучку?
Оті уникнув прямої відповіді:
— Гадаю, її варто знайти.
— Я питаю вас не про те. А Книгу? Як гадаєте, вона могла взяти і її також?
Оті знову подивися просто в очі Марі-Сесіль.
— Як я вже казав, я не знаю, чи ця Книга взагалі була там. — Оті зробив паузу. — Якщо вона там дійсно була, то я не певен, що Шелаг могла винести її з місця розкопок непомітно. Каблучка — то є зовсім інша річ.
— Гаразд, але ж хтось зробив це! — крикнула Марі-Сесіль у розпачі.
— Ще раз повторюю: якщо вона там взагалі була.
Марі-Сесіль раптом підвелася, тим самим здивувавши Поля Оті, обійшла довкола столу й зупинилася навпроти нього. Уперше за весь час вона розгледіла проблиск тривоги в його сірих очах. Марі-Сесіль схилилась і притисла руку йому до грудей.
— Я відчуваю, як б’ється ваше серце, — стиха промовила вона, — б’ється дуже гучно. А тепер поясніть, будь ласка, мені, чому ви так непокоїтеся, Полю? — витримуючи його погляд, вона підштовхнула Оті до спинки стільця. — Я не пробачаю помилок. І мені не подобається бути непоінформованою. — Їхні погляди зійшлися в герці. — Ви мене розумієте?
Оті нічого не відповів. Та й Марі-Сесіль не очікувала відповіді.
— Ви мали переслати мені ту річ, яку обіцяли. Ось за що я вам плачу. Тому знайдіть цю англійку; якщо потрібно, співпрацюйте з Нубелем. Решта — ваші проблеми. Я не хочу нічого більше чути.
— Коли я зробив щось, що викликало у вас враження, ніби...
Марі-Сесіль поклала пальчик йому на губи, змусивши його здригнутися від фізичного контакту.
— Я не хочу більше цього чути.
Вона забрала палець і, відійшовши від Поля, повернулася назад на балкон. Вечір вже поглинув усі кольори, залишаючи тільки силуети будинків та мостів вирізнятися на тлі присмеркового неба.
За кілька секунд Оті вже стояв біля своєї гості.
— Я не сумніваюся, Полю, що ви робите все від вас залежне, — промовила вона тихо. Оті поклав руки на перила поряд з її, і на мить їхні руки торкнулися одна одної.
— У Каркассоні є й інші члени Noublesso Veritables[99], які, звичайно ж, також би допомогли. Утім, з огляду на твою причетність...
Марі-Сесіль так і не закінчила речення. Побачивши, як напружилися його спина і рамена, вона зрозуміла, що її слова влучили в ціль. Марі-Сесіль здійняла руку, щоб привернути увагу свого водія, який очікував унизу.
99
Орден «Справжня Шляхта» (фр.).