Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Боевики » Емісар
Емісар - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Емісар

Электронная книга - «Емісар». Краткое содержание книги:

Власнику кафе «Артист» незнайомці роблять пропозицію, від якої неможливо відмовитися. Намагаючись втекти, він мимоволі спричиняє смерть двох людей. Опинившись в США, головний герой роману грає нав’язану йому роль загадкового емісара. Хитросплетіння сюжету маневрує на межі реального. Інтриги спецслужб, підступні пастки і карколомні викриття не завадять головному герою попри все йти до втілення мрії всього життя — зіграти роль у кіно за власним сценарієм.
1 ... 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106
Перейти на страницу:

Вочевидь Марку за вісім секунд вдалося відновити імпульси свого передавача і запобігти вибуху. Але йому доводилося продовжувати політ, тримаючись зовні. Напевно, він передбачав агресивні дії американців у випадку найменшої можливості. Якби стався вибух у Нью-Йорку, їхні служби знищили б наш літак миттєво. Якби Марк зовсім від’єднав вибухівку, американці, судячи зі щойно почутого, також зробили б це. Тому Марк змушений був триматися невідомо за що і невідомо чим, не здатний навіть постукати по обшивці, і чекати, поки у літаку скінчиться пальне і він знизиться на висоту, непридатну для дій винищувачів. Лише тоді Марк розраховував звільнити місто заручників і зникнути самому. Власне, це він і зробив, щоправда, вже без нас.

Служба новин повідомляла, що ФБР та ЦРУ досі ведуть пошуки у тому районі, та я знав напевно — їхні зусилля будуть марними. І ще дикторка повідомила, що у тому, що залишилося від літака, американські спецслужби знайшли рештки тіл трьох людей — двох чоловіків та жінки, що змусило їх припустити загибель цих людей при посадці або ж ліквідацію співучасників тим, хто «заварив» усе, тобто Марком. Мороз ішов по шкірі від розуміння, що йдеться про нас. Звідки взялося у літаку троє тіл, для мене принаймні залишалося повною таємницею. Єдине, у чому я не сумнівався: той, кого належало звати Марком, міг усе. Практично усе.

Я уявив собі, як зараз десь у лісах Флориди або уздовж каньйонів Колорадо, або ж у безмежних кварталах того самого Чикаго крокує він — самотній вовк серед численного й різнобарвного племені, яке незаслужено живе на чужій землі, останній лицар неіснуючого легіону, а насправді продукт злого розуму, покликаний нести смерть чужим ворогам. Тепер я точно знав, що він не виправдав повною мірою надій тих, хто створив його. Напевно, Огарьов і Ко десь кардинально помилилися, не врахувавши у своїх теоріях та розробках ще деяких нюансів. Очевидно, за своїми чорними і водночас геніальними проектами вони не змогли дійти висновку, що в людині можуть бути генетично закладені істини, через які важко переступити незалежно від того, яке серце — нормальне чи розташоване навпаки.

І ще я розумів одну причину, чому часто його згадуватиму. Марк був тим, у кого є Вона — Мрія.

Та, за яку хочеш іти до кінця, незалежно має вона насправді шанси здійснитися чи ні.

Сонце хилилося до обрію і довгий незграбний автобус рушив з місця, везучи нас у глиб країни ацтеків. У шлунку важко лежали кілька смажених із чимось пляцків, гостроти яких я не відчував. Вони просто каменем тиснули на моє бідне серце, можливо тому, що розташоване воно було не так, як належить. Я сидів, притулившись спиною до поруччя, а сяюче блакиттю море зникало у кривих і галасливих мексиканських кварталах.

* * *

Галера стояла у гавані на тому ж місці, ніби відтоді минуло не три місяці, а три дні. Їх побачили одразу. І невільник, котрий сидів високо на мачті, голосно закричав, указуючи рукою і примушуючи всіх зібратися на верхній палубі біля борту. Нукери Менгу-Гірея зупинилися, а яничар-ага, не оглядаючись, спрямував коня до берега. Одразу почали піднімати парус, загуркотів трап і раби вже прилаштовували його, щоб повелителю зручно було потрапити на корабель. Посипалися удари нагайок на спини гребців, задзеленчали ланцюги…

Трап був широкий і Тубілай, не спішуючись, загнав коня на галеру. Вологий та свіжий запах моря залазив у груди, але чомусь не п’янив, хоч і означав закінчення небезпечних пригод. Тут він повелитель — не менший, аніж султан у палаці. Звідси — прямий шлях додому. Він виконав свою місію, яка не раз могла його згубити. Хвала Аллаху! Всевишній бачить усе. І тепер найсвітліший осипле його золотом, дасть йому ще більшу владу і дорогі подарунки, рабів, невільниць зі свого гарему.

1 ... 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)