Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз». Краткое содержание книги:
— Ти повинен поховати її сам. Якщо це зробить хтось інший, тебе до кінця життя будуть мучити кошмари, породжені магією. Від них немає порятунку.
— Ти вбила її! Ти вбивця! Як ти могла це зробити? Як і раніше дивлячись на Річарда, сестра Верна прибрала ніж в складки одягу. Потім вона підійшла до нього і, взявши ніж вбитої з його рук, сховала зброю в одязі вбитої.
— Її убив ти, — прошепотіла вона.
— Кров на твоїх руках!
— Кров залишається на сокирі, але сокира не діє сам по собі.
Рука Річарда метнулася до її горла. Сестра не рушила з місця, вона просто стояла і дивилася на нього. Рука його наткнулися на невидимий бар'єр, і, як він не намагався його знищити, у нього нічого не виходило. А сестра Верна продовжувала дивитися йому в очі.
Тільки тепер Келен зрозуміла, хто такі сестри Світу. Розслабивши руку Річард перестав докладати зусилля. Він опустив руку і помітно розслабився. Обличчя його прийняло спокійний вираз. А потім його рука м'яко рушила вперед, і в наступну мить пальці зімкнулися на її горлі. В очах сестри Вірні майнув переляк, змішаний з недовірою.
— Річард, — сердито прошепотіла вона. — Забери руку.
— Як ти сама сказала, це не іграшки. Чому ти вбила її?
Раптово він відчув, що втрачає вагу. Як і раніше тримаючи сестру за горло, він повис над підлогою на висоті в кілька дюймів. Коли вона зрозуміла, що він не збирається підкорятися, в повітрі спалахнуло полум'я і охопило їх обох ревучим кільцем.
— Я сказала, прибери руку.
Здавалося, ще мить — і вогонь пожере Річарда. Не встигнувши навіть зрозуміти, що вона робить, Келен простягла руку по напрямку до сестри Світла. З пальців вирвалася блакитна блискавка і з тріском розсипалася по стінах, а Келен докладала відчайдушні зусилля, щоб утримати міць блискавок, що рвалися на свободу.
Напівтемна кімната освітилося блакитним сполохом.
— Досить! — Блакитні нитки всмоктали в себе ревуче полум'я. — На сьогодні досить вбивств! — Блискавки погасли.
У будинку духів знову запанувала тиша. Сестра Верна глянула на Келен. В очах її танцювала лють. Річард опустився на підлогу і відпустив її горло.
— Я не заподіяла йому шкоди. Я тільки хотіла його налякати і змусити слухатися. — Вона повернулася до Річарда. — Хто навчив тебе розбивати мережу?
— Ніхто. Я сам навчився. Чому ти вбила сестру Елізабет?
— Сам навчився! — Передражнила вона. — Я говорила тобі. Це не гра. Ми дотримуємося правил. — Голос її припинився. — Я знала сестру Елізабет багато років. Якщо ти коли-небудь бачив свій меч білим, то, можливо, зрозумієш, чого мені коштувало зробити те, що я зробила.
Річард нічого не казав їй щодо меча.
— І ти уявляєш, що після цього я тобі повірю?
— Твій час спливає, Річард. Після того, що я побачила сьогодні, я буду здивована, якщо біль не вб'є тебе, і дуже скоро. Не розумію, як тобі досі вдається залишатися хоча б у свідомості. Але що б не захищало тебе, цього захисту надовго не вистачить. Я розумію, що тобі огидно бачити чиюсь смерть. Повір, мені теж, але все, що робиться, робиться для тебе, для порятунку твого життя. — Вона повернулася до Келен. — Будь вкрай обачна із застосуванням сили, якою ти володієш, Мати-сповідниця.
Сумніваюся, що ти хоча б частково уявляєш собі, наскільки вона небезпечна. — Погляд її карих очей знову перемістився на Річарда. — Ти почув першу і другу підставу і відкинув їх. Я ще повернуся. — Вона нахилилася до нього. — У тебе залишилася остання можливість. Якщо ти відмовишся від нашої допомоги в третій раз, ти помреш. Подумай про це гарненько, Річард.
Як тільки двері за сестрою Вірною закрилися, Річард схилився над тілом убитої.
— Вона намагалася щось зробити зі мною. Магією. Я відчув її.
— І на що це було схоже? Річард невпевнено похитав головою.
— Коли вони з'явилися тут у перший раз, я відчув, ніби щось підштовхує мене погодитися, але ошийник так мене налякав, що я не звернув на це уваги. Але на цей раз підштовхування було набагато сильніше. Це була магія. Магія примушувала мене сказати «так», прийняти пропозицію сестер. Але тільки я подумав про нашийник, як цей вплив припинився, і я зміг сказати сестрам «ні». — Він подивився на Келен. — Може, ти поясниш мені, що це було? Що вона таке робила і що означає цей вогонь і все інше?
Руки Келен як і раніше були оповиті голубим сяйвом.
— Так. Ці сестри — чаклунки. Річард піднявся на ноги:
— Чаклунки? — Він подивився їй в очі. — А чому вони вбивають себе, якщо я кажу «ні»?