Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання
- Автор: Зінченко І. О., Тютюгін В. І.
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: ФІНН
- ISBN: 966-8030-04-4
- Жанр: право
Электронная книга - «Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання». Краткое содержание книги:
В окремому розділі монографії наводяться матеріали судової практики, в яких вирішувалися питання кваліфікації та призначення покарання при множинності злочинів; дасться перелік збірок судової практики, у яких містяться її матеріали з кримінальних справ.
Робота розрахована на суддів, працівників прокуратури, юстиції, органів внутрішніх справ, науковців, викладачів, аспірантів та студентів юридичних навчальних закладів. Корисною вона буде і для всіх тих, хто цікавиться питаннями кримінального права та практикою його застосування.
Системний аналіз приписів, передбачених в ст. 7, 1 КК у їх співвідношенні з положеннями норм Розділу VII Загальної частини КК (статті 32–35 КК) свідчить, що призначення покарання за сукупністю вироків здійснюється за наявності двох видів множинності злочинів: а) повторності злочинів, яка пов’язана із засудженням особи за попередній злочин (частини 1 і 3 ст. 32 КК) і б) рецидиву злочинів (ст. 34 КК).
Водночас слід ураховувати, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 71 КК обов'язковою умовою застосування правил призначення покарання за сукупністю вироків є вчинення нового злочину лише (і тільки) до повного відбуття покарання (основного чи додаткового), призначеного попереднім вироком суду. Із цієї умови випливає, що правила ст. 71 КК не можуть бути застосовані у тому випадку, коли в учиненому хоча і є всі ознаки вказаного різновиду повторності або рецидиву злочинів, але покарання, призначене особі за раніше вчинені злочини, вже повністю відбуте. Причому, у такому разі не має значення й той факт, чи погашена або знята судимість за попередні злочини. Таким чином, у наведеній ситуації в поведінці особи хоча і є (за наявності судимості) всі ознаки множинності злочинів — повторності чи рецидиву, але призначення покарання за сукупністю злочинів на підставі ст. 71 КК тут виключається.
Відсутні підстави для застосування ст. 71 КК і у таких ситуаціях.
1. Стаття 71 КК не може бути застосована, коли особа вчинила новий злочин хоча і до повного відбуття покарання за попереднім вироком, але останній було постановлено судам іноземної держави за злочин, вчинений на її території.
Так, вироком суду Б. було засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на чотири роки позбавлення волі. Апеляційним судом цей вирок було залишено без змін. Але у касаційному поданні прокурор просив вирок щодо Б. скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, бо, на думку прокурора, суд безпідставно не врахував попередню судимість Б. за вироком суду Республіки Беларусь за вчинення злочинів на її території.
Розглядаючи цю справу у касаційному порядку, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України визнала посилання прокурора на необхідність приєднання до призначеного Б. покарання невідбутого строку покарання за вироком суду Республіки Беларусь необґрунтованим.
Зокрема, в ухвалі колегії суддів було зазначено, що «відповідно до вимог Закону України від 3 березня 1998 р. «Про ратифікацію Протоколу до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року»[368], який є чинним, Україна не взяла на себе зобов’язання визнавати та враховувати вироки, постановлені судами Договірних Сторін, Отже…суд обґрунтовано не застосував вимоги статей 9 та 71 КК, оскільки зазначеним міжнародним договором вироки судів держав СНД не тягнуть правові наслідки при засудженні особи на території України»[369].
2. Виключається призначення покарання за сукупністю вироків і тоді, коли особу було звільнено від покарання, призначеного за попереднім вироком, чи від подальшого його відбування за актом амністії чи помилування.
Так, за вироком суду С. було засуджено за ч. 3 ст. 140 КК 1960 р. на чотири роки позбавлення волі. На підставі ст. 43 КК 1960 р. (ст. 71 КК 2001 р.) до цього покарання частково було приєднано покарання за попереднім вироком і остаточно визначено чотири роки і шість місяців позбавлення волі.
Однак ухвалою спільного засідання Судової палати у кримінальних справах і Військової судової колегії Верховного Суду України цей вирок змінено — з нього виключено вказівку про застосування щодо С. ст. 43 КК 1960 р. (ст. 71 КК 2001 р.) з тих підстав, що згідно зі ст. 4 Закону України від 26 червня 1997 р. «Про амністію з нагоди першої річниці Конституції України» С. підлягає звільненню від частини покарання, невідбутої ним за попереднім вироком[370].
3. Не призначається покарання за сукупністю вироків і у випадках, коли особу звільнено від відбування покарання за попереднім вироком через тяжку хворобу (ч. 2 ст. 84 КК, ст. 408 КПК), але за умови, якщо її не було повернуто для реального відбування цього покарання на підставі ч. 4 ст. 84 КК.
Так, вироком суду К.В. було засуджено за ст. 94 КК 1960 р. на сім років позбавлення волі. При постановленні вироку було з’ясовано, що К.В. раніше було засуджено за частинами 2, 3 ст. 140 КК 1960 р. на три роки шість місяців позбавлення волі і звільнено від відбування покарання в порядку ст. 408 КПК на невідбутий строк вісім місяців 16 днів через тяжку хворобу.
368
Див.: Кримінальний кодекс України і постатейними матеріалами / За відп. ред. В.В. Сташиса; Упоряд.: В.С. Ковальський, В.І. Тютюгін. — К.: Юрінком Інтер, 2007. — С. 192–208.
369
Див.: Судова практика Верховного Суду України у кримінальних справах: Офіц. вид. / Верх. Суд України. — К., 2000. — С. 114–116.
370
Див.: Рішення Верховного Суду України. — 2004. — С. 110–112.