Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
2. Банк не має права робити виправлення у платіжному дорученні клієнта, якщо інше не встановлено законом або банківськими правилами.
3. Платіжне доручення платника приймається банком до виконання за умови, що сума платіжного доручення не перевищує суми грошових коштів на рахунку платника, якщо інше не встановлено договором між платником і банком.
1. Форма платіжного доручення встановлена додатком 2 до Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті в Україні [432].
Стаття 1091. Виконання платіжного доручення
1. Банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні.
2. Банк має право залучити інший банк (виконуючий банк) для виконання переказу грошових коштів на рахунок, визначений у дорученні клієнта.
3. Банк повинен негайно інформувати платника на його вимогу про виконання платіжного доручення. Порядок оформлення та вимоги до змісту повідомлення про виконання банком платіжного доручення встановлюються законом, банківськими правилами або договором між банком і платником.
1. Банки зазвичай залучають інші банки для виконання переказу коштів відповідно до платіжного доручення клієнта. Такими є Національний банк України (його регіональні управління) або банки-кореспонденти, через які здійснюється зарахування грошей на кореспондентські рахунки банків та подальше перерахування коштів на поточні рахунки одержувачів.
Стаття 1092. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання платіжного доручення
1. У разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення клієнта банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.
2. У разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення у зв’язку з порушенням правил розрахункових операцій виконуючим банком відповідальність може бути покладена судом на цей банк.
3. Якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.
1. Ні ст. 1092 ЦК, ні Закон «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» не встановлюють логічно послідовної системи відповідальності суб’єктів, що беруть участь у ланцюжку правовідносин щодо переказу грошей на підставі платіжних доручень. Це стосується і ч. 2 ст. 1092 ЦК, яка допускає можливість покладення безпосередньо на виконуючий банк (таким є банк, на рахунок одержувача платежу в якому мають бути зараховані переказані кошти) відповідальності за порушення правил розрахункових операцій. Див. про це коментар до ст. 1068 ЦК.
§ 3. РОЗРАХУНКИ ЗА АКРЕДИТИВОМ
Стаття 1093. Акредитив
1. У разі розрахунків за акредитивом банк (банк-емітент) за дорученням клієнта (платника) — заявника акредитива і відповідно до його вказівок або від свого імені зобов’язується провести платіж на умовах, визначених акредитивом, або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж на користь одержувача грошових коштів або визначеної ним особи — бенефіціара.
2. У разі відкриття покритого акредитива при його відкритті бронюються грошові кошти платника на окремому рахунку в банку-емітенті або виконуючому банку.
У разі відкриття непокритого акредитива банк-емітент гарантує оплату за акредитивом при тимчасовій відсутності коштів на рахунку платника за рахунок банківського кредиту.
1. Порядок здійснення розрахунків за акредитивами встановлюється п. 8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті [432]. Згідно з п. 8.1 цієї Інструкції розрахунки за акредитивами здійснюються відповідно до Уніфікованих правил та звичаїв для документарних акредитивів [462], якщо це не суперечить законодавству України та якщо це передбачено договором. Слід мати на увазі, що згадані Уніфіковані правила визнані такими, що належать до законодавства України про платіжні системі та переказ грошей в Україні (ст. 2 Закону «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» [128]). Тому Уніфіковані правила підлягають застосуванню незалежно від того, передбачено це договором чи ні.
2. Умови та порядок проведення розрахунків за акредитивами визначаються в договорах між одержувачем платежу та заявником акредитиву, яким є платник. Акредитив — це договір, окремий від договору купівлі-продажу або іншого контракту, хоч би в акредитиві і містилось посилання на них.