Жлобологія
- Автор: Водичка Густав, Ешкилев Владимир
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Мистецька агенція «Наш Формат»
- ISBN: 978-966-97344-0-2
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Жлобологія». Краткое содержание книги:
Книга є рекомендованою для читання всім, хто вважає себе «інтелігентною людиною», «елітою нації», «душой народа», «знавцем істини», відданим адептом «масковского православія» та й, зрештою, кожному, хто хоч раз ставив собі запитання: «Чому в Україні з історією і з добробутом не склалося?».
У всіх текстах збережені особливості мовлення авторів. Уживання ненормативної лексики в окремих авторів не є самоціллю, бо дозоване і вмотивоване емоційністю розмови. Це є невід’ємною складовою діалогу і водночас відтворює авторську стилістику викладу думок. Кожен з авторів у природний для себе спосіб тлумачить певні філософські та культурологічні категорії, про які йдеться в роздумах.
Небажано читати цю книгу людям з обмеженими розумовими здібностями, спричиненими браком освіти, культури та виховання, адептам різних людиноненависницьких ідеологій, особам із ознаками політичної шизофренії та інших афективних станів, дітям до 18-ти років, а також людям із нестабільною психікою.
Народ без пам’яті та історії
У поясненні системних процесів я прихильник ніцшеанського «вічного повернення». В українській версії — це наступання на ті самі граблі. Можемо вивчати динаміку цих наступів, гостроту зубців, довжину ручки і т. д. Треба просто більше відваги і сильніше тупнути — так нам кажуть.
У психіатрії розрізняють різні форми втрати пам’яті, а серед них є така: ретроградна амнезія. Вона виникає при пошкодженні головного мозку через травми, зокрема й психічні, отруєння та інші чинники. А особливість цієї хвороби у тому, що людина не пам’ятає, що з нею сталося безпосередньо перед втратою пам’яті, короткострокова пам’ять не спрацьовує. При цьому події далекого минулого людина пригадує у подробицях, наче вони сталися нещодавно. Я проваджу до того, що з короткостроковою пам’яттю в українців хронічний негаразд. Маємо ситуацію, коли люди, які чогось училися, забули те, чого їх нещодавно вчили. Учитися — для українців — таки дуже складна справа. А пам’ятати — ще складніша.
Жлобство — це інтуїтивний спротив навчанню і пригадуванню, свідома дикунська поведінка. Можна слово «дикунська» брати в лапки, можна і без. Немає різниці. Така поведінка, умовно кажучи, відстоює людожерство перед полюванням і смаженням дичини, бо жерти ближнього легше, смачніше й корисніше. Можна навіть обґрунтувати, чому людське м’ясо корисніше (Сміється. — Упоряд.). Обґрунтувати можна все, що завгодно. Та краще я цього не робитиму... Бо хтось таки повірить.
Бо що простіша поведінка, примітивніша, то вужче поле ризику.
Якщо є можливість не думати, людина не стане думати.
Думати, мріяти, вигадувати — це мутація.
Романтика — мутаційне явище, не притаманне живій природі.
Природа розуму
Це ми тільки думаємо, що ми дуже розумні, що ми керуємося розумом, коли щось вирішуємо.
Раціо — це не інструмент насправді, а спосіб самопрезентації.
Жодним розумом люди не керуються. Більше того, головний мозок не бере участі в мотивації. Він бере участь у поясненні того, чому така мотивація виникла.
А мотивація іде зі спинного мозку, а не з головного, треба розуміти, як влаштована ретикулярна формація, як стовбур спинного мозку переходить у головний, і що по ньому переходить. Філогенетично спинний мозок значно давніший, ніж головний. Тому, спрощено кажучи, базисні моделі поведінки і мотивації формуються саме спинним мозком. Або тим, що нижче спини.
Думаємо ми головою, а живемо спинним мозком. Тому дбати про хребет — архіважливо. Це правда. А головний мозок дешифровує й інтерпретує ці сигнали (які не завжди політкоректні) у якісь прийнятні для нас раціональні терміни поведінки. І ми собі щось пояснюємо. Насправді лише переконуємо і вмовляємо себе. Є умовні рефлекси, а це — «умовляльний».
Ссавці передбачувано однаково реагують на подразники. На підставі чого науковці — біхевіористи вибудовують моделі як тваринної поведінки, так і людської. А це означає, що головний мозок не обов’язково бере в цій поведінці участь. Бо головний мозок — наголошую — це політкоректна надбудова еволюції. Те, завдяки чому можна, зокрема, відрізнити жлоба від нежлоба.
Алхімія слова
Я не раз казав, що будь-яка наука, яка існує і розвивається в системі так званої науково-природничої парадигми, є безнадійно застарілою. Академічна, фундаментальна наука нині — це алхімія. Вона теж колись була видатною, доки не з’явилися Бойль, Арреніус і Лавуазьє.
Людина може повірити, у що завгодно. Вигадує свою систему координат, яка є досить екзотичною або прийнятною для словникового запасу сучасників, та ще й може вигідно це продати. Візьмемо для прикладу діанетику Рона Хаббарда. Якщо замінити ті особливі терміни, які саєнтологи понавигадували, відомими з психології, то ви побачите, що це базові поняття з підручника психології для першокурсників. Як і чому працюють сектантські організації? Вони базуються на фантастичних доктринах із вигаданими термінами. А в основі — дуже прості психологічні механізми.
Сила слова там, де люди хочуть, щоб їх обманули. Це територія віри, і якщо ви чуєте те, у що вам хотілося б вірити, то ці слова матимуть для вас силу закляття, або бомби уповільненої дії.
Маніпуляції з людською свідомістю здійснюються через слово. Маніпулювати суспільством уміють вправні політтехнологи, і вони це роблять із тією частиною суспільства, яка готова до того, щоб нею маніпулювали. Причому кожен, хто володіє цією технологією, воліє виступати у великих залах перед масовою аудиторією, бо тоді в ній є більший відсоток психопатів, істероідних особистостей, які надаються до маніпуляції і виконають почуті накази.