Війна Путіна проти України. Революція, націоналізм і криміналітет

Служба безпеки України закривала очі на воєнізовану підготовку бойовиків, організовану російською розвідкою за потурання Партії регіонів. Ця підготовка була частиною «м’якої реакції» Росії на кольорові революції шляхом індоктринації та вишколу адептів «російського світу», що здійснювалися за програмами «Федерального агентства у справах СНД, співвітчизників, які проживають за кордоном, і міжнародного гуманітарного співробітництва» (Россотрудничество) та фонду «Русский мир».

На виборах 2010 року, визнаних міжнародними спостерігачами такими, що відповідають демократичним стандартам, Янукович здобув перемогу, тож бойовики мусили тимчасово принишкнути. Але після виборів 2012 року їхня підготовка знову розгорнулася на повну силу із розрахунком на забезпечення переобрання Януковича у 2015 році[656]. Заохочувана порадами американського політичного консультанта Пола Манафорта, у 2012–2013 роках Партія регіонів почала використовувати електоральний успіх націоналістичної партії «Свобода» як нібито підставу для таврування усіх представників прозахідної націонал-демократичної опозиції, яких раз по раз оголошували «фашистами». Ця ідея не була винаходом Манафорта: він лише відродив кліше, які вже застосовувалися 2004 року з подачі російських політтехнологів Януковича. На влаштованих «регіоналами» загальнонаціональних «антифашистських» мітингах бойовики отримали свободу дій. У Києві, де вони нападали на журналістів та прихильників «Свободи», їх охрестили «тітушками» (цей епонім постав від прізвища спортсмена Вадима Тітушка, члена бригади спортсменів-бойовиків, очолюваної регіональним провідником молодіжного крила Партії регіонів). Неочікуваний початок революції Євромайдану змусив Партію регіонів мобілізувати своїх бойовиків задовго до виборчої кампанії 2015 року.

Аби протистояти Майдану, бойовиків, зібраних звідусіль на сході та півдні України, включно із Кримом, залучили для взаємодії з міліцейським спецпідрозділом «Беркут» і внутрішніми військами МВС. Бандити, які в грудні 2013 року жорстоко побили журналістку Тетяну Чорновол після того, як вона очолила рух колони «Автомайдану» до палацу міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка, прибули із Дніпродзержинська. У Дніпропетровську голова облдержадміністрації Дмитро Колєсніков та його попередник на цій посаді, тодішній віце-прем’єр Олександр Вілкул організували та озброїли бойовиків для розгону місцевого Євромайдану.

Основний корпус бойовиків, який складали вихідці з Донецька та Харкова, фінансували син президента Олександр Янукович, Юрій Іванющенко та Олександр Єфремов[657]. Ресурси міської міліції були надані Захарченком, який дбав про «координацію, підбір і фінансування тітушок» з відома глави держави[658]. 18 лютого 2014 року бандити вчинили вкрай жорстокий напад на активістів київського Євромайдану в Маріїнському парку поряд із будівлею парламенту Вони «діяли як скоординований озброєний загін — спільно з правоохоронцями»[659]. Для протидії учасникам протестів було накопичено величезний арсенал зброї та набоїв. Якби ними скористалися у повному обсязі, масштаб жертв міг набагато перевищити реальну кількість загиблих того дня.