48 законів влади

Радикал Фуше уникнув страти, але тепер він мусив не висовуватися. Кілька років він терпляче чекав, сподіваючись, що час зітре в пам’яті людей прикрі спогади про нього, а тоді пішов до Директорії й переконав урядників, що в нього є нова пристрасть — збирати вивідану інформацію. Він став платним вивідувачем для уряду, удосконалив свої здібності на цьому полі й був винагороджений 1799 року призначенням на пост міністра поліції. Тепер він не просто був уповноважений, а зобов’язаний шпигувати в усіх закутках Франції, і ця покладена на нього відповідальність посилила його природне вміння винюхувати, куди вітер віє. Одним із перших виявлених ним соціальних трендів став Наполеон, відважний молодий генерал, доля якого, як він відразу розгледів, була пов’язана з майбутнім Франції. Коли Наполеон інспірував державний переворот 9 листопада 1799 року, Фуше вдав, що спить. Він проспав цілий день. За цю непряму допомогу, бо він посадово мав би запобігти військовому перевороту, Наполеон залишив його на посаді міністра поліції при новому режимі.

Протягом кількох наступних років залежність Наполеона від Фуше зростала. Колишньому революціонерові він навіть надав титул герцога Отранто і віддячив великими статками. Фуше завжди знав, звідкіль вітер віє, і вже перед 1808 роком розумів, що час Наполеона спливає. Його марна війна з Іспанією, яка не загрожувала Франції, була ознакою втрати відчуття міри. Фуше ніколи не залишався на кораблі, що тонув, і ось тепер змовився з Талейраном прискорити падіння Наполеона. Хоча змова зазнала невдачі, і Талейрана було звільнено, Фуше залишили на посаді, щоправда на короткому повідку; ця обставина виявила зростання невдоволення імператором, який, здавалося, втрачав контроль. Влада Наполеона розвалилася перед 1814 роком, і альянти, нарешті, його перемогли.

Далі відбулася реставрація монархії, і до влади прийшов король Луї XVIII, брат Луї XVI. Фуше завжди тримав ніс за вітром і відчув, що Луї довго не протримається, бо в нього не було здібностей Наполеона. Фуше знову відійшов у тінь і почав вичікувати. І от уже в лютому 1815 року Наполеон утік із острова Ельба, де він жив в ув’язненні. Тоді Луї звернувся до єдиної людини, яка могла б урятувати йому шкуру, — Фуше, колишнього радикала, який послав його брата Луї XVI на гільйотину, але наразі був одним із найбільш популярних політиків у Франції. Але Фуше не захотів вступитися за невдаху і відмовив Луї, що прохав про допомогу, удаючи, буцімто це зайве, бо Наполеон ніколи не повернеться до влади (хоча знав, що станеться навпаки). Незабаром Наполеон із його новою громадянською армією наблизився до Парижа.

Побачивши, що його влада перебуває на межі краху і відчуваючи, що Фуше зрадив його, та не бажаючи, щоб цей впливовий і здібний чоловік перекинувся до Наполеона, король Луї наказав заарештувати і стратити міністра. 16 березня 1815 р. поліцейські оточили карету Фуше на паризькому бульварі. Невже йому кінець? Може, й так, але не відразу: Фуше заявив поліції, що, як екс-міністр, він не може бути заарештований на вулиці. Поліцейські погодилися з цим і дозволили йому повернутися додому. Пізніше того ж дня вони знову прийшли до його дому й оголосили йому про арешт. Фуше кивнув, але попросив офіцерів дозволити йому помитися і перевдягтися, перед тим як покинути дім назавжди. Вони дозволили. Фуше вийшов із кімнати, і почали тягтися хвилини. Фуше не повертався. Тоді поліцейські ввійшли до сусідньої кімнати й побачили драбину біля розкритого вікна, яка спускалася до саду.