Небо над Іраном ясне [calibre 3.39.1]

        ґ) Однією зі змов, яка, на жаль, дуже вплинула на багато країн, в тому числі і на нашу країну, і чиї сліди ще в значній мірі зберігаються, була зміна індивідуальності колонізованих країн і перероблення їх на манер Заходу і Сходу. Так, що дехто вже ні в що не ставив ні себе, не свою культуру, ні свою міць, а до Заходу і Сходу ставилися як до вищої раси, вважали їх культуру вищою, а самі ці дві сили - фундаментом, на якому тримається весь світ. Залежність же від одного з цих двох полюсів вони видавали за якусь неминучість. Довго розповідати цю сумну історію - плоди, які вона принесла і все ще приносить нам, смертоносні і руйнівні. Найсумніше в цьому те, що колонізатори зберігають відсталість пригноблених і підкорених народів, насадили споживчі товариства та так залякали нас своїм прогресом і диявольською силою, що ми не наважуємося проявити яку б то не було ініціативу, у всьому дотримуємося їх порад, віддали в їх руки свою долю і долю своїх держав і, закривши очі й вуха, підкоряємось їхнім наказам. І така штучно створена пустота в наших мізках привела до того, що ні в одній справі ми не можемо покластися на свої знання і думки і повинні сліпо копіювати Схід чи Захід. А якщо хтось ще спирається на свою культуру, виховання та промисловість, то неосвічені писаки і балакуни просхідної або прозахідної орієнтації піддають їх глузуванням. Вони намагалися і намагаються затиснути наші традиційні думки, нашу національну силу і через свої вчинки, просторікування і писанину насадити чужі традиції і культуру, якими б вульгарними і ганебними вони не були. Вони насаджували і насаджують їх народам, захлинаючись від захвату і похвал. Наприклад, якщо в книзі, статті або в виступі трапляються кілька іноземних слів, то вони приймаються без особливої уваги до їх змісту, а того, хто написав або вимовив ці слова, записують у вчені. З пелюшок до смертного одра ми постійно бачимо, що все, зване на західний чи східний манер, вважається дуже хорошим, заслуговує на увагу, є ознакою цивілізованості та прогресивності, а те, що виражено з використанням наших рідних слів, - вийшло з ужитку, є старим і занепадницьким. І навіть наші діти, якщо у них іноземні імена, пишаються цим, а якщо у них наші національні імена, то вони вже не так високо тримають голову і вважаються якимись відсталими і несучасними. Вулиці, провулки, магазини, фірми, аптеки, бібліотеки мають іноземні назви. Тканини та інші товари, хоча і зроблені у нас в країні, повинні називатися якось по-іноземному, щоб вони подобалися людям і краще купувалися. Наслідування іноземцям в одязі, манері поведінки, спілкуванні і у всіх сферах життя є предметом гордості, чимось вартим поваги, проявом цивілізованості і прогресу, а національні традиції і звичаї, навпаки, розглядаються як прояв несучасності, ретроградства і відсталості. У разі хвороби і нездужання, навіть якщо вони незначні і цілком піддаються лікуванню у себе вдома, потрібно обов'язково їхати закордон. Не дай Бог звернутися до місцевих лікарів, які заслуговують тільки засудження і осуду! Поїздка в Англію, Францію, США і Москву є предметом великої гордості, тоді як хадж і паломництво до святих місць - ознака несучасності та відсталості. Неувага і зневага до всього, що відноситься до релігії і духовності, стала ознакою цивілізованості та освіченості, і навпаки, прихильність цьому є ознака відсталості і несучасності. Я не кажу, що у нас у самих все є. Відомо, що протягом історії, особливо протягом останніх століть, нас позбавляли можливості будь-якого розвитку, а продажні правителі, особливо з династії Пахлаві, пропагандистські центри, які ні в що не ставили наш народ, позбавили нас можливості працювати на благо власного прогресу. Ввезення всіляких товарів з-за кордону, розпалювання пристрасті у жінок і чоловіків, особливо у молоді, до імпортних товарів, таких, як косметика, прикраси, предмети розкоші і дитячі іграшки, втягування сімей в суперництво за володіння ними, насадження споживацтва (до речі, з цим теж пов'язано багато сумного), насадження розпусти і спраги розваг серед молоді, що є активною частиною суспільства, шляхом створення відповідних розважальних закладів та місць розпусти і багато чого іншого використовувалося для консервації відсталості наших країн.