Хроніка війни. 2014—2020. Том 2. Від першого до другого «Мінська»
- Автор: Бура Дар’я, Красовицький Олександр
- Год: 2021
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-9501-5
- Жанр: История
Электронная книга - «Хроніка війни. 2014—2020. Том 2. Від першого до другого «Мінська»». Краткое содержание книги:
Сухі інформаційні рядки зведень проілюстровані свідченнями безпосередніх учасників подій, процитованих з книг-хронік, що вийшли раніше у видавництві «Фоліо». Долучені спогади про загиблих українських вояків, що захищали нашу землю в перші дні, тижні, місяці й роки російсько-української війни, про новітніх героїв, хто заплатив найдорожчу ціну за спокій і добробут українців.
Ця книга — нагадування світовому суспільству про те, що російсько-українська війна триває, і не можна забувати про тих, хто зі зброєю в руках фактично захищає благополуччя Європи.
Другий том «Від першого до другого ‘‘Мінська’’» тритомника «Хроніка війни. 2014—2020» висвітлює події з вересня 2014 року до 20 лютого 2015 року.
Того дня вони говорили й не могли наговоритися, говорили про все на світі, окрім війни, і десятки разів казали одне одному «люблю». А за кілька годин Ольгу набрала Андрієва двоюрідна сестричка Марта: побратими, які бачили її брата напередодні, розповіли, що Андрій зник, але вселили надію: казали — може в полоні, може — живий.
• Зведення новин
За останню добу в зоні проведення антитерористичної операції загинули 7 українських військових, 59 дістали поранення.
Про це на брифінгу в п’ятницю повідомив речник Інформаційно-аналітичного центру РНБО Андрій Лисенко.
• У районі Дебальцеве йдуть бої, бойовики й російські військові активно наступають у Луганській області.
Про це повідомляє організатор «Інформаційного спротиву» Дмитро Тимчук у Фейсбук.
«У зоні бойових дій на Донбасі найбільш напружена ситуація складається на півночі Луганської області (Станиця Луганська), у районі Донецька й Дебальцеве, і на півдні Донецької області (Новоазовськ-Маріуполь)», — констатує він.
«Російсько-терористичні війська продовжують активні наступальні дії в Луганській області», — повідомляє Тимчук.
«Одночасне проведення розвідки боєм у районі Маріуполя свідчить про те, що супротивник намагається виявити позиції українських військ у цьому районі для забезпечення своїх подальших наступальних дій», — додає він.
Минулої ночі українські війська завдали удару по базовому табору супротивника в районі Веселого. «Знищено три 122-мм гаубиці Д-30 і жива сила супротивника», — повідомляє Тимчук.
«Ідуть бої в районі н.п. Дебальцеве», — пише він.
Супротивники обстріляли позиції й блокпости українських військ у районах Станиці Луганської, Луганського, Нікішино, Стукаловой Балки.
«Із території Росії вчинено обстріли позицій українських військ у районі Макарове (із РСЗО БМ-21 «Град») і Нижній Мінченок (із РСЗО БМ-30 «Смерч»)», — говориться в повідомленні.
• В результаті артобстрілів Донецька терористами за добу загинули 5 мирних жителів.
Про це повідомляє сайт донецької міськради.
• На переговорах контактної групи між представниками України, «ДНР» і «ЛНР» за участю ОБСЄ в п’ятницю було підписано протокол про припинення вогню на Донбасі з 18:00 п’ятниці.
Президент України Петро Порошенко наказав начальнику Генерального штабу Збройних сил України припинити вогонь на Донбасі, починаючи з 18:00 5 вересня.
З 18.00 всі військові підрозділи українських силових відомств, які беруть участь в антитерористичній операції, припинили вогонь на виконання наказу президента України. Водночас прес-служба Донецької міськради повідомляє, що станом на 18:00 в Донецьку було неспокійно: були чутні звуки залпів і вибухів.
6 вересня 2014 року
• Ігор Стрельцов «Щоденник Андерсена»
6 вересня 2014 року.
— Чому цю війну називають АТО — «антитерористична операція»? — питав удень старшого товариша якийсь хлопчина, коли, роздягшись до трусів, драїв усередині похідну польову кухню.
— Ця «операція», мабуть, стане рекордною в історії усього світу за кількістю жертв та руйнувань, — сумно зітхав чолов’яга з обвислими козацькими вусами, підливаючи воду всередину сталевої бочки на колесах. — Найгірше — цій «операції», здається, немає кінця. А тепер іще Іловайський котел.
— До цього все ще так-сяк було схоже на операцію — добровольці та нацгвардійці довбали групки російських диверсантів та місцевих бандитів, озброєних тими ж диверсантами. — Подав голос здоров’як, що курив недопалок. — Поступово наші тіснили цих горлорізів на схід, до кордону. Але Іловайськ — просто якась пекельна м’ясорубка.
— Так, я пам’ятаю ту картинку з телека, — глухо озвався з середини залізної діжки хлопчина. — Президент приймає військовий парад на Хрещатику в День Незалежності. Перед ним пропливають численні стрункі колони новенької військової техніки і щезають десь за горизонтом. Це дуже схоже на парад узимку 1941 року на Червоній площі в Москві. Бійці з параду одразу відправилися на фронт зупиняти німців.
— Але тепер це була лише красива картинка для «ящика», — озвався чоловік із довгими вусами. — Військові з Хрещатика не поїхали на фронт, бо його тоді, вважалося, й не було. Була лише певна територія Донбасу, захоплена терористами з ДНР та ЛНР. Та саме тоді все й змінилося.
— Кажуть, це були росіяни — регулярна армія з танками, гарматами, реактивною артилерією. Кажуть, випалювали землю на чорний попіл, наша техніка перетворювалася на розплавлені калюжі металу, а тіла хлопців випаровувалися в одну мить. Напалм. Від них нічого не лишилося. Абсолютно. Вони щезли, як тіні від сонця, — сумно зауважив чолов’яга, затягуючись сигаретою.