Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення
- Автор: Схіппер Мінеке
- Год: 2021
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7654-18-5
- Жанр: История
Электронная книга - «Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення». Краткое содержание книги:
Для широкого кола читачів.
Дарвін і його сучасники розцінювали жіноче лібідо зовсім по-іншому, ніж чоловіки Стародавньої Греції. Ті ж наголошували, що тваринні риси жінки приховані в її єстві20. Відтак іноді порівнювали юнок з ведмедицями й левицями, самками, що їхня сексуальна пристрасть непогамовна, які «спарюються щоп’ятнадцять хвилин цілодобово з трьома самцями»21. В арабському світі так само побутували жахітливі історії про сексуально невситимих жінок, які не досягали плотської втіхи з власним чоловіком. Натомість задовольняли свою хіть зі здатним до статевого акту ведмедем чи ослом, що мали величезний пеніс. Фатна Саббаг – псевдонім авторки, яка так і не наважилася поставити своє ім’я під текстом однієї цікавої книжки. Проаналізувавши перекази, Фатна описала побоювання чоловіків у контексті еротики та ісламу. Авторка щедро цитує арабські еротичні тексти:
В еротичному (чоловічому) дискурсі стать жінки представляли як полюс тваринної енергії, непереборної, вібруючої і такої, що змушує Всесвіт вібрувати в унісон власному єднальному ритму. Чоловіче тіло могло лише загіпнотизовано споглядати: «Вона лягає горілиць, розводить оголені стегна… Тоді я вивчаю її піхву… жінка відкривається, як кобилиця, відчуваючи наближення жеребця». Ця уявна мегасексуальна жінка переходить межі, за якими вже не існує поділу на людське і тваринне. Жіночу стать описують іще й так: «Піхва та, що міцна та м’ясиста, нагадує ззовні голову левиці. Ой! Скільки смертей чоловіків лежить біля її дверей?»22
Який чоловік готовий до такого виклику? І чи не стане ця невгасима жіноча хіть приводом для пошуку партнера на стороні? Глибоко вкорінений страх накидає на себе такий собі «плащ моралізму» – строгі правила, покликані вгамувати нестримну жіночу хіть.
Як так сталося, що сучасні жінки часто більш скуті, ніж, наприклад, самки шимпанзе?23 Протилежність інтересів і в людей, і в мавп нерідко породжує хронічну напругу. Вчені-еволюціоністи доводять, що патріархат і чоловіче домінування старші за саму людину, та й загалом вельми поширені серед тварин-ссавців.
Чому одна стать приймає невигідну для неї роль квочки, нав’язану іншою статтю, що й відбувається в патріархальних суспільствах. Якщо обмежитися тільки людським видом, то одна з причин цієї набутої ролі – загроза фізичного насилля. Ще одна причина полягала в тому, що на матерів із дітьми без чоловічого покровительства чигала небезпека. Відтак жінка не могла так просто відмовитися від умовного захисника24.
Чоловік також хотів бути впевненим у своєму потомстві, в битві, в якій конкуренція і нав’язливий контроль призвели до того, що жіноче тіло потрапило під опіку чоловіка для виняткового використання його власником. Аби застерегти жінку від сторонніх чоловічих поглядів, її нерідко зачиняли в чотирьох стінах. Якщо цього зробити не вдавалося, то чи не всі частини тіла ретельно прикривали одягом – таким собі вдаваним щитом благочестя25. Чинник економічної залежності залишався вирішальним упродовж багатьох століть: «Чоловік, що вбирає жінку, має право її роздягати», – казали колись фризи. Цей стан речей ще й досі актуальний у всьому світі. Не всюди перевага чоловічого перетворилася на домінування.
Не завжди жіночність завершувалася зашореною в одяг покірністю й обов’язковою цнотливістю. Дослідник дев’ятнадцятого століття Жаколіо, описуючи Полінезійські острови, де аборигени майже не носили одягу, констатував, що на острові Таїті жінки, навіть заміжні, володіли безмежною сексуальною свободою: «Заміжні жінки навіть дозволяли розпоряджатися собою чи здавати себе в найми з неймовірною легкістю, скромності вони не відали». Натомість у Новій Зеландії чоловіки поводились як ревниві власники жінок. Вони зловживали своїми правами і карали зрадливих супутниць на смерть. Не існувало підстав назвати це явищем поголовним, адже жіноцтво здебільшого поводилося скромно: навіть ідучи купатися чи спати, жінки не знімали своїх лляних корсетів (Phormium tenax)26.
Усюди, де жіноча цнотливість означала покірливість нещадним шлюбним приписам, жінка могла паруватися винятково з тим, хто керував її життям, себто власним чоловіком. Послух як одна зі складових цноти беззаперечно стосувався шлюбу та материнства.
Трюк полягав у тому, щоб переконати жінку, що цнотливість – завжди саме в її інтересах. Окрім того, жіноча невинність безпосередньо впливає на материнські якості, позаяк майбутній соціальний статус її нащадків так само залежить од маминої чесноти27.