![Левіафан прокидається [calibre 5.10.1] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/6/9/2/leviafan-prokidaetsya-calibre-5-10-1-download.jpg)
Левіафан прокидається [calibre 5.10.1]
- Автор: Кори Джеймс С. А.
- Серия: Простір #1
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Переводчик: Джозефус Алоїзій Міллер
- Жанр: Боевая фантастика
Электронная книга - «Левіафан прокидається [calibre 5.10.1]». Краткое содержание книги:
Водовоз «Кентербері», що транспортує лід з кілець Сатурна до станцій Пояси Астероїдів, під час чергового рейсу засікає сигнал лиха від корабля «Скопулі». Прибувши на місце, екіпаж «Кентербері не виявляє на його борту жодної живої душі. Гірше того, рятувальна місія несподівано перетворюється в гонку на виживання. Капітан Джеймс Холден і вцілілі члени його команди стають володарями смертоносної таємниці.
А на станції Церера в Поясі Астероїдів детектив Міллер починає пошуки зниклої дівчини. Розслідування приводить спочатку до «Скопулі», а далі - до Джеймсу Холдену. Зникнення Джулі Мао стає ключем до розгадки жахливого злочину, замовники якого не посоромляться розв'язати повномасштабну війну між Землею і Марсом, щоб досягти своїх цілей.
РОЗДІЛ 3. Голден
Після двох діб підвищеної гравітації Голдену боліло все: коліна і спина, шия і голова на ній. Ноги. Бісові ноги. Він походжав біля люку, що вів до кубрику «Лицаря», аж тут Наомі піднімається драбиною з вантажного відсіку. Посміхнулася і жестом показала, що все в порядку.
– Рятувального меха7 принайтовано. Реактор розігріто. Ми готові до вильоту.
– Добре.
– Пілота вже нам дали? – уточнила дівчина.
– Алекс Камаль якраз мав заступати на зміну, отже, він наш. Я б радше волів мати Валька. Йому як пілоту, звісно, до Алекса далеко братися, але він мало розмовляє, а в мене зараз макітра лусне.
– А мені Алекс подобається. Він запальний.
– Я не знаю, що ти маєш на увазі під словом «запальний», але якщо це означає «Алекс», то це мене допікає.
Голден почав підніматися драбиною до ходової рубки і кокпіту. У сяючій чорноті вимкнених панелей керування відображення Наомі посміхнулося у нього за спиною.
Старпом не міг добрати, яким чином жителі Поясу астероїдів, тоненькі, як олівці, так швидко адаптувалися після підвищеної гравітації? Десятиліття практики та планове схрещування, ось як.
У рубці Голден прив’язався до протиперевантажувального крісла біля командної консолі і матеріал крісла прилаштувався до обрисів його тіла. Під половинним прискоренням, яке тримала Аде для маневру зближення, Джим тихенько застогнав.
Металеві і пластикові перемикачі, створені протистояти високому перевантаженню та сотням років експлуатації, клацали з різким, гострим звуком. «Лицар» відповідав мережею мерехтливих індикаторів та ледь чутним гулом. За хвилину Джим відволікся на ріденьку чорняву чуприну Алекса Камаля, за тою послідувало кругле енергійне обличчя, темно-коричневий колір якого не змогли відбілити навіть роки, проведені на борту суден. Будовою марсіянин був кремезніший за астероїдян та стрункіший порівняно з землянами. Льотний комбінезон прилягав до талії, яка трошки розрослась з тих пір, як пілот закинув регулярні тренування марсіянського космічного флоту.
– Як сам, старпоме? – награно протягнув він. Стародавня говірка дикого Заходу, притаманна жителям долини Маринера, чіпляла Джима за живе. Вже сотні років на Землі не існувало ковбоїв, на Марсі не було й стяжки трави поза атмосферними куполами, а коней – поза зоопарками. Долину Марінера, власне, заселили вихідці зі східної Індії, Китаю та лише дрібка техасців. Та їх протяжна балачка виявилась вельми заразною. Теперки усі там так і розмовляли.
– Як наш бойовий кінь?
– Чотенько. Нам треба план польоту скласти. Аде приведе нас до відносної зупинки хвилин за… – Камаль кинув оком на таймер, – сорок. Отже, варто поспішати.
– Я хочу вилетіти, зробити справу та привести «Кента» на Цереру ще до того, як він проіржавіє.
– Прийнято, – Алекс підтвердив отримання наказу і піднявся в кабіну.
У вусі старпома тренькнуло, і голос Наомі повідомив, що Амос і Шед вже на борту і всі готові.
– Дякую, чекаємо лише на Алексів польотний план.
Команда була мінімально-необхідною: за командира Голден, Алекс відвезе їх туди й назад, Шед – на випадок якщо буде кого лікувати, а Амос з Наомі підбиратимуть придатні рештки корабля, якщо рятувати буде нікого.
Досить скоро Алекс викликав:
– Чотири години польоту «чайником», використаємо 30% реактивної маси з повних баків. Повний час місії 11 годин.
– Прийнято, дякую Алекс, – відповів Голден. «Чайником» – по-флотськи звався такий режим польоту, при якому використовувалися лише маневрові двигуни, що випускали з дюз надкритично перегріту водяну пару. Термоядерний двигун використовувати так близько від «Кентербері» було небезпечно, та й загалом неефективно на таких відстанях.
– Роблю запит на вихід з конюшні, – Джим повідомив команду по системі гучного зв’язку і перемкнувся на зовнішній канал: – Тут Голден. «Лицар» готовий до польоту.
– Добре, Джиме, вперед, – Макдовел віддав наказ. – Аде нас зараз зупинить. Будьте там обережними, хлоп’ята. Шаттл річ коштовна, та й Наомі я завжди цінував.