Сад забутих плодів

Старий, що мешкає самотою з чотирма павичами в кількох кілометрах від Фраґето, запевняє, що річка Марек'я (витоків якої досі не знайдено) бере початок на трав'янистій луці, що завжди перебуває в тіні. З трави постійно скрапує роса, утворюючи той перший тонкий шар води, з якого народжується джерело. Я одразу вирушив на пошуки луки на долішньому схилі гори Цукка, керуючись інструкціями старого. Коли я нарешті перетнув із кінця в кінець широку полонину, порослу вологою травою, мені наче перевернуло пам'ять. Здавалося, час поплинув у зворотному напрямку. Справді, я виїхав на світанку, а тепер стою в променях призахідного сонця. Умощуюся на камені й бачу, як виблискують краплинки роси на жмутках сухої трави. Незліченні світляки стікали стеблинами, а на вершечках уже вигулькували нові блищаки, щоб і собі сповзти на твердий ґрунт, укритий памороззю, бо вдень цієї луки не досягають прямі сонячні промені. Крапельки роси нездатні проникнути в землю і швидко скочуються в рівчачок, де утворюється перший струмок річки Марек'я. Будь-кому з нас може випасти зустріч із таким місцем, яке викликає відчуття перебування на останньому краю. На росяній полонині в мене виникло саме таке відчуття.