Байки Харківські
- Автор: Сковорода Григорій Савович
- Год: 1972
- Язык: украинский
- Переводчик: Шевчук В
- Жанр: Древнерусская литература
Электронная книга - «Байки Харківські». Краткое содержание книги:
С и л а.
Лiпше з одним розумним та добрим душею жити в любовi та шанi, анiж з тисячею дурнiв.
Байка 15. Змія і Буфон
У час, коли Змiя скинула линовище, її побачила Жаба.
— Бог з вами, пані! — гукнула здивовано.— Вiдмолодiли! Що за причина? Прошу сказати...
— Я вам залюбки можу порадити,— каже Змiя.— Ходiть за мною.
I повела Жабу до тiй щiлини, крiзь яку вона нещодавно ледве продерлася, скинувши з себе стару шкiру.
— Ну ось, панi Жабо, прошу пролiзти крiзь цей вузький прохiд.
А як пролiзете — вмент оновитесь, лишивши по цей бiк весь непотрiб.
— Ти що, хочеш зачавити мене тут? — скрикнула Жаба. — Та хоча б менi i вдалося сюди пролiзти, то здерла б я всю шкiру!
— Прошу не гнiватись,— вiдказала Змiя.— Окрiм цього шляху, годi вам дiстатися туди, куди вдалося менi.
С и л а.
Чим ліпше добро, тим глибшим трудом, як ровом, воно обкопане. Хто труда не докладе, той i до добра не прийде.
Байка 16. Жаби
Коли висохло озеро, Жаби пострибали шукати собi нового житла.
Нарештi всi вигукнули:
— Гой, яке величезне озеро! Воно буде нам довiчним житлом!
І плеснулись разом у нього.
— А я,— сказала одна,— вирiшила жити в одному iз джерел, що наповнюють це озеро. Бачу онде зарослий лiсом горб, який посилає сюди струмки; сподiваюся отож, що знайду там i добре джерело.
— А навiщо, тiтонько? — спитала молоденька Жаба.
— А тому, голубонько моя, що струмки можуть потекти в iнший бiк, а це озеро може, як i попереднє, висохнути. Джерело ж для мене завжди надiйнiше калюжi.
С и л а.
Всяке багатство зможе висякнути й висохнути, як озеро, лише чесне ремесло зостається непослабним джерелом бiдного, але безпечного iснування. Який безлiк багатіїв щодня перетворюється на жебракiв! У цiм кораблетопленнi єдина лише гавань — ремесло. Найбiднiшi раби народжуються вiд предкiв, що жили в калюжi великих статкiв. I недаремно Платон сказав: "Усi королi — з рабiв, а всi раби походять з королiв". Це буває тодi, коли пан усього — час — знищує багатство. А знаємо ж, що всiх наук голова; око й душа — це навчитися жити порядним життям, заснованiм на законi вiри й Божого страху, як на вiдправному пунктi. Це i є основа й джерело, що породжує струмки цивiльних законiв.