Похід Українських Армій на Київ-Одесу 1919
- Автор: Капустянский Николай
- Год: 1946
- Язык: украинский
- Год: UNRRA Team 1066
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Похід Українських Армій на Київ-Одесу 1919». Краткое содержание книги:
До поляків селянство ставиться взагалі вороже, але, на жаль, широкого розуміння необхідности боротьби з поляками за рідну нам Галичину в масах нема. Лише найсвідоміші пристали б на те, щоб іти рятувати Галичину і битися, з «ляхами». Більшість же, наколи й піде на цю боротьбу, то неохоче і без ентузіязму.
Нарешті, Дін і добровольці.
До Дону ставлення дружньо-невтральне (також, мовляв, козаки), до добровольців почасти вороже, особливо за пізніший час. Їх мають за поборників монархічного початку та реакцiї.
Яскраво ж виражені національні українські кола побоюються замахів на самостійність України з боку добровольців.
Отже, битися власними силами одночасно зі всіма цими супротивниками Україна, безумовно, не здолає.
Думать інакше – це жити мріями, а не дійсністю.
Де ж вихід з цього становища?
Головніший і найнебезпечніший ворог – большевики. З ними військо неохоче б'єтся на фронті, опріч того, в середині країни большевики мають багато прихильників, особливо серед робітників і селянської бідноти. Необхідно також взяти під увагу вмілу агітацію большевиків і малу свідомість та темноту нашого війська і народніх мас.
Большевики, захопивши владу, відразу ж повернуть внівець самостійність Української Держави, а соціялістичними експериментами доведуть країну до повної руйнації і зроблять її ареною найжорстокіших боїв.
Безумовно, всюди буде направлене військо з усіх сторін: поляки, румуни, союзники, донці, добровольці, – все це повалить на Україну, якщо вона вступить в спілку з большевиками чи визнає їх владу. Тоді навіть і про федерацію не прийдеться мріяти, – Україну просто розтопчуть.
Певна річ, ми можемо надіслати проти большевиків непохитні галицькі частини і при їх допомозі стримувати большевиків, але це треба робити негайно, бо через кілька день це зробити може бути запізно.
Але якими силами ми тоді будемо успiшно боротися з Антантою, Польщею та ін.?… Тому: або з большевиками проти Антанти, або з Антантою проти большевиків. Іншого виходу немає.
Сділка з большевиками є загибіль для України. Дати вони нам нічого не дадуть, окрім терору, анархії та грабунку. Наочний приклад – згода Німеччини з большевиками і наслідок цього – розгром Антантою Німеччини та наруга й заколот в середині країни.
Лишається зав'язати згоду з Антантою. З нею за певних обставин можна досягти гарних наслідків.
Союзники порішили роздавити большевизм. Вже ведуться операції на Петербург. З півдня натискають добровольці та донцi, добре забезпечені технічно Державами Згоди. Сюди ж скероване військо Згоди (на Кавказ).
Для союзників у цій боротьбі важливо забезпечити себе співділанням України, як бази для наступу в найголовнішім напрямку на Москву і забезпечення флангу й тилу Донської та Добровольчої Армії. Ув'язнути в боротьбу з Українським народом союзникам теж не всміхається. Тому виникає можливість зійтися з ними примірно на таких умовинах:
1. Україна бере участь в активній боротьбі з большевиками, союзники від себе гарантують приєднання Східньої Галичини й Буковини до Наддніпрянської України.
2. Невтручання у внутрішні справи, та
3. Залежно від того, як нам вдасться виторгувати: конфедерацію чи самостійність, чи як вирішать це питання українськi Установчі Збори. (Прим. iде лише про те, щоб добитися реальної допомоги для організації власної мілітарної сили і захисту нашої країни).
Тоді буде змога перекинути всі ліпші сили проти большевиків, бій на Польсько-Галицькому фронті стане непотрібним.
Якщо ж не випаде увійти у згоду щодо Галичини, то дати союзникам, якщо вони вирішать боротися з большевиками, вільно перепровадити своє військо через український терен, підтримавши їх частини на фронті своїм військом в невеликій кількості. Решту ж сил і засобів направити проти Польщі.
Або ж, і це буде ліпше, просити союзників про допомогу Україні технічними засобами, військо ж їх направити в тил большевикам через Донщину.
Тільки таке вирішення цього питання може вивести Україну на широкий шлях державного будівництва.
Боротися ж на всі фронти, не маючи надії на перемогу, дуже героїчно, але не розумно.
Полк. Капустянський.
Розділ ІІ
загальний погляд на події
з 14 грудня 1918 року по 1 червня 1919 року
До 1-го червня 1918 р. бойові події на Україні можна поділити на такi пять періодів: