Нові пригоди Солом’яника та Бляшаного Лісоруба
- Автор: Баум Лаймен Фрэнк
- Серия: Чарівник Країни Оз #2
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-966-2909-39-5
- Переводчик: Анатолій Саган
- Жанр: Сказки народов мира
Электронная книга - «Нові пригоди Солом’яника та Бляшаного Лісоруба». Краткое содержание книги:
— Годі! Годі! — закричала Козла. — Ти трусиш мене так, що світу білого не видно!
— Що, болить? — запитав її Чіп.
— Боліти не болить, — відказала вона, — але я терпіти не можу, коли мною трусять.
— Ну нічого, я вже скінчив, — заспокоїв її Чіп. — А тепер, Джеку, міцніше візьмися за цю ручку, тоді ти не впадеш і не поб’єшся.
Джек — Гарбузова Голова міцно вхопився за ручку, а Чіп сказав:
— Підіймайся.
Слухняна Дров’яна Козла відразу рушила вперед, і коли вона відривала ноги від землі, її тіло погойдувалося з боку на бік.
Чіп не відставав від Дров’яної Козли, цілком задоволений новою супутницею. Він аж почав щось насвистувати.
— А що означає цей звук? — запитала Козла.
— Нічого, — мовив Чіп. — Просто хочеться посвистіти, а свищу я тоді, коли в мене дуже добрий настрій.
— Я теж посвистів би, та тільки в мене рот не затуляється, — мовив Джек. — Здається мені, любий таточку, що в чомусь я страшенно недолугий.
Вони пройшли ще трохи, і вузька стежка вивела їх до широкої дороги з жовтої цегли. На узбіччі Чіп помітив дорожній знак, на якому було написано:
«ДО СМАРАГДОВОГО МІСТА ДЕВ’ЯТЬ МИЛЬ».
Уже починало сутеніти, і Чіп вирішив, що сьогодні вони переночують тут, на узбіччі, а на світанку рушать далі.
Він завів Дров’яну Козлу на трав’янистий пагорб, де росло кілька розлогих деревець, і допоміг страхопудові спішитися.
— Думаю, тебе краще покласти на ніч на землю, — сказав він. — Принаймні так буде спокійніше.
— А мені що робити? — запитала Дров’яна Козла.
— Тобі й постояти не зашкодить, — відповів Чіп. — А оскільки ти все одно не спиш, можеш стояти на варті й пильнувати, щоб нас, бува, ніхто не потривожив.
Сказавши це, він простягнувся на траві біля Джека — Гарбузової Голови і, що був надто стомлений з дороги, миттю заснув.
6 розділ
Джек їде до Смарагдового міста
На світанку Джек — Гарбузова Голова розбудив Чіпа.
Той протер заспані очі, скупався в невеличкому струмку та поснідав хлібом і сиром. Можна було починати новий день, і Чіп запропонував:
— Ходімо просто зараз. Дев’ять миль — відстань чималенька, але як нас ніщо не затримає в дорозі, то вже до полудня будемо у Смарагдовому місті.
Він допоміг Гарбузовій Голові осідлати Дров’яну Козлу, і товариство рушило далі.
Вони йшли, і Чіп зауважив, що на зміну фіалковій барві трави запанував бляклий блідо-лавандовий колір, а потім і цей лавандовий відтінок помалу перейшов у зеленавий, і що більше подорожні наближалися до міста, де правив Солом’яник, то яскравішою ставала зелена барва.
Вони не пройшли і двох миль, як жовту мощену дорогу перетнула широка й стрімка річка. Чіп замислився, як через неї переправитися, і поки думав, помітив пором із поромником, що плив від протилежного берега простісінько до них.
Коли пором причалив, Чіп запитав:
— Ви могли би перевезти нас на той берег?
— Чому б і ні, аби платили, — відповів поромник. Обличчя в нього було зле і неприємне.
— Я не маю грошей, — сказав Чіп.
— Ані шеляга? — здивувався поромник.
— Ані шеляга, — кивнув Чіп.
— Я не такий дурний, щоб переправляти вас за спасибі, — відрубав поромник.
— Яка гарна людина! — промовив сміхотливий Джек.
Поромник глипнув на страхопуда, але нічого не сказав. Чіп спробував щось придумати, але думки його весь час крутилися довкола поромника та переправи. Невже це кінець їхньої подорожі?
— Мені дуже-дуже треба дістатися Смарагдового міста, — вмовляв він поромника, — а хто, крім вас, переправить нас через річку?
Поромник засміявся, але його сміх не обіцяв нічого доброго.
— Он ваша дерев’яна шкапа у воді не тоне, — кивнув він на Козлу, — сідай на неї та й пливи собі. А за тим гарбузоголовим одороблом мені б узагалі голова не боліла: як хоче — хай перепливає, а не хоче — хай іде раків годувати.
— О, за мене можете бути спокійні, — мовив Джек, приязно усміхаючись сварливому поромникові. — Я навіть не сумніваюся в тому, що чудово триматимуся на воді.
Чіп вирішив, що, може, й справді варто ризикнути, а Дров’яна Козла, яка й близько не знала, що таке небезпека, цілком із ним погодилася. Він завів її у воду, всівся на неї верхи, а страхопуд Джек, і собі забрівши по коліна в річку, схопився за її хвоста, щоб легше було втримати свою гарбузову голову над водою.