Версола. Книга 1. Колоніст

І тут намітилися перші труднощі: мила немає, та що там — води немає, її всього залишилося «на попити» — використати ті крихітки для прання або умивання можна було навіть не мріяти. Ноги повимазував по коліна — не сильно, але щось з цим слід було робити. Виручила природа самої людини: помочився на ноги, витираючи їх пучками зірваної трави, потім повторив процедуру з руками. Подумав, що деякий час від нього смердітиме, але постійне потовиділення в такій гарячій атмосфері поступово зведе нанівець запах сечі. Ну, принаймні, турист на це сильно сподівався — все одно іншого методу відмивання від крові він не бачив. Патрав тушку декілька годин — шубка цього звіра різалася украй погано, хоча чому тут дивуватися — ножик у нього був звичайний, розкладний для туриста: таким тільки бутерброди нарізувати і овочі чистити на природі. Другий хижак так і не з'явився — може шум падаючих каменів з вежі його злякав, а може, відчув смерть свого напарника (чи напарниці), а може ще чогось — в усякому разі, більше його наш герой не бачив. Віктор навіть вийшов назовні з пістолетом в одній руці і шматком балки в іншій, щоб оглядітися — стадо бізонів (чи буйволів) все також перемелювало траву, змістившись ще далі, а на місці обіду двох хижаків крутилася зграйка якихось дрібних тварин, доїдаючи залишки здобичі — найімовірніше, місцеві падальники.

Після такої нехитрої розвідки, трохи заспокоївши себе думкою, що хижак пішов від гучних звуків падіння вежі, турист повернувся до своїх речей і став готувати собі обід, поєднаний з вечерею, якщо орієнтуватися на положення сонця — воно опустилося вже досить низько. Користуючись наявністю останніх променів світла, швидко назбирав пального для вогнища і підтяг до більш-менш вільного від уламків шматка простору. Пара дерев'яних балок, що вдало впали — на один раз цілком повинно вистачити, потім подумав і підтяг усі деревинки, які зміг виявити, адже наближалася ніч, і виникало питання підтримки вогнища для відлякування місцевих нічних візитерів від свого «табору». Вирішивши, що більше зробити сьогодні він не в змозі, почав нарізувати печінку і серце на скибочки для подальшого обжарювання. З першим проблем ніяких не виявилося — щільний шматок м'яса добре розрізався на шматочки, а ось печінка своїм ніжним видом вганяла хлопця в ступор — як обійтися з таким великим шматком плоті він не знав.