Лісом, небом, водою. Книга 2. Леля

Від не-автора

Що вам сказати! Це дивовижна історія, хоч усе й починалося цілком буденно.

Ми зі сватом копали на дачі яму. На дачі часом виникає потреба в ямі. Не буду розповідати всього цього технологічного процесу, але коли ми вже були з ніг до голови запорошені піском, лопата моя вдарилася в щось тверде. Дуже довго ми обкопували цю незрозумілої форми річ, а коли вже всю її обкопали, то зрозуміли, що вона так і лишилася незрозумілою.

Сват мій, як то кажуть, Інженер з великої літери — він уміє полагодити будь-який зламаний мною прилад. Він довго лазив по цьому чомусь, вистежував, що в ньому до чого й нарешті визначив:

— Це машина часу. Тільки дуже стара.

«Стара» в його вустах означає, що навіть він, мій сват, полагодити цю річ не годен. Тобто вона взагалі не підлягає ремонту. Колись наш онук приніс із берега відро без дна, зате з дуже дірявими стінками. Сват тоді теж сумно зауважив:

— Дуже старе…

Ну от. Мене його слова не надто засмутили, бо поки він вивчав «дуже стару машину часу», я в ній знайшов велику дерев'яну скриню й одразу ж переніс її до будиночка. Із зусиллям відчинивши кришку, був вражений, бо там виявилося те, що я люблю найбільше, — рукопис. Текст.

Розшифровування його забрало в мене кілька місяців. Але в результаті вийшла книжка, яка мені особисто сподобалась. І незабаром по тому видавництво «Коник» видало першу книгу роману Сергія Оксеника «Лісом, небом, водою», яка швидко розійшлася майже двадцятитисячним тиражем.

Я розшифровував далі, і от перед вами друга книга роману.

Про що ж була перша? Це легко з’ясувати, прочитавши її, — наприклад, мені відомо, що в усіх дитячих бібліотеках України ця книжка є.

Я ж можу сказати тільки одне: я не знаю, про що вона, хоча й прочитав її не один раз, готуючи до видання. Бо «про що книжка» залежить не тільки від того, що в ній написано, а й від того, що в ній прочитано.

Втім, коротко можна сказати так: це книжка про тринадцятилітнього хлопця, якого звуть Лисий. Це не прізвисько, а ім’я, так назвали його батьки при народженні. Живе він у дивному світі, де існують вовкулаки, баба Яга, саранці, їдючі жаби та ще багато різноманітної погані — такою стала земля після страшної епідемії, що майже знищила людство. Село Лисого вигибає через те, що вода в струмку стала отруйною. І старий Інженер — головна людина в селі — виряджає хлопця до Руїни на пошуки якоїсь такої речовини, котра може врятувати односельців.

Мандрівка Лисого виявилася довгою і небезпечною. Вона взагалі багато разів могла погано закінчитися, якби по дорозі він не познайомився з дівчинкою Лелею з чужого, знищеного вовкулаками села. Разом вони визволили Лелиних братів і сестер, разом подолали безліч страшних пригод і нарешті повернулися додому.

Не знаю, чи треба детальніше переповідати зміст першої книги. Краще сходіть до бібліотеки. Або придбайте перший том.

Коли ви прочитаєте першу книгу, у вас виникне інше запитання, таке ж, яке виникло в тих людей, що прочитали книжку про Лисого раніше: а про що ж буде друга книга?

От на це запитання відповісти значно легше: ось вона перед вами. Читайте!

Сергій ІВАНЮК