Любов дика та прекрасна

Графинин погляд затримався на двох молодших синах — семирічному Колінові та шестирічному Роббі. Колін уже слугував у графа Роуса й починав набувати лиску маленького дворянина, на відміну від молодшого брата, що залишався в Ґленкірку й досі був маленьким грубуватим горянином.

— А чому Аманда й Мораґ не приїхали? — запитала Кат.

— Вони ще замалі, — пояснив Роббі, почуваючись дуже дорослим.

Бесс метнула на нього зневажливий погляд, і цієї миті вона стала така схожа на свою бабусю Меґ, що Кат не змогла стримати сміху.

— Господи, люба моя! Як же ж ти схожа на Меґ. За кілька років станеш справжньою красунею.

Бесс зашарілася саме так, як личило леді, і пояснила:

— Бабуся Меґ сказала, що не переживе Різдва без нас усіх і що ти її зрозумієш, якщо вона залишить Аманду й Мораґ удома.

— Я розумію, любенька, і я така рада бачити вас чотирьох! Скільки ви зможете тут пробути?

— Ми з Колі маємо повернутися в Единбург до Роусів не пізніше, ніж через тиждень після Дванадцятої ночі, — відповів Джеймі. — Бесс і Роббі можуть залишитися зимувати.

— Босвелле, ну ти й поганець! Чому ти мене не попередив? Ми маємо найняти викладача! Бесс і Роббі не можуть закинути навчання на всю зиму.

Він засміявся.

— Якби я тебе попередив, це не було б сюрпризом. А що стосується викладача — я сам навчатиму дітей узимку.

Френсісові Гепберну страшенно сподобалося жити в Ермітажі з дітьми Кат, і в нього розкрилася широка нова грань характеру. Він любив дітей і добре вмів поратися з ними. Спершу розгублені через віддаленість батьків, юні Леслі з Ґленкірка швидко заспокоїлися та насолоджувалися життям в Ермітажі й спілкуванням із графом. «Як шкода, — із сумом думала Кат, — що Марґарет Дуґлас забрала своїх дітей від їхнього батька».

А вже в темряві ночі, заглибившись у неї, Босвелл вигукнув:

— О, ясочко моя, лебедонько! Подаруй мені синів і дочок, таких, як у Ґленкірка! Вдячних дітей, наших власних, яких ми виховуватимемо в новому столітті, що от-от настане.

Вона хотіла б цього. О Боже, як їй хотілося відчути його дитину в себе під серцем! І якби вона могла сподіватися, що король пом’якшиться, якщо вона завагітніє, то так би й зробила, але, надто добре знаючи Джеймсову підступність, Кат чекала. Тепер король використовував її проти Босвелла, а якби вони з графом стали батьками, їхня дитина була б найціннішою картою в руках короля. Вона остерігалася, щоб не дати йому цієї карти. Однак серце їй боліло — так відчайдушно вона бажала дитину від Френсіса Гепберна.