Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т.
- Автор: Колектив авторів
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Міністерство фінансів України, Національний університет ДПС України
- ISBN: 978-966-337-259-4
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т.». Краткое содержание книги:
— на відміну від обмежень в аналізованих законодавчих актах, обмеження Податкового кодексу України стосується також ситуацій, коли сукупна частка відповідних засновників не тільки перевищує, але й дорівнює 25 % статутного капіталу.
291.5.6. Даний підпункт унеможливлює застосування спрощеної системи оподаткування відокремленими підрозділами (представництвами, філіями, відділеннями й т. ін.) юридичної особи, яка сама не є платником єдиного податку. Це уточнення вперше з’явилося в податковому законодавстві, хоча відокремлені підрозділи підприємства не мають статусу юридичної особи, тобто не можуть бути платниками єдиного податку.
291.5.7. Принципово новим обмеженням є неможливість застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності нерезидентами (як фізичними, так і юридичними особами. При цьому термін «нерезидент» застосовується в розумінні підпункту 4.1.122 пункту 4.1 статті 4 цього Кодексу. Нагадаємо, що до нерезидентів належать:
а) іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно
до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України;
б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні;
в) фізичні особи, які не є резидентами України.
Це обмеження має певну протекціоністську спрямованість, оскільки спрощена система оподаткування, обліку та звітності є формою державної підтримки відповідного сектору національної економіки.
291.5.8. Вимога щодо відсутності у суб’єкта господарювання податкового боргу на момент переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності є цілком обґрунтованою, зважаючи на те, що вона є спеціальним податковим режимом, а це надає певні переваги платнику єдиного податку.
Застосовується це обмеження виключно при переході на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.
Вимога близького змісту була передбачена статтею 4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності», відповідно до якої «заява подається не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) за умови сплати всіх установлених податків та обов’язкових платежів за попередній звітний (податковий) період».
Особливостями нового формулювання цього обмеження в статті 291 Кодексу є:
— уточнення моменту фіксації наявності податкового боргу — на момент подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку;
— відсутність прив’язки податкового боргу до конкретного податкового періоду, що унеможливлює перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності осіб, які мають податковий борг за періоди, що передують попередньому;
— використання чітко визначеного Податковим кодексом України терміна «податковий борг», під яким розуміється сума узгодженого грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання (підпункт 14.1.175);
— врахування можливості форс-мажорних обставин, які спричинили безнадійний податковий борг (у розумінні пункту 101.2. статті 101 цього Кодексу).
291.6. Обмеження щодо операцій з оплатою в негрошовий формі існувало з моменту запровадження спрощеної системи оподаткування в Україні (частина шоста статті 1 Указу Президента України № 727/98 від 3 липня 1998 р.), але до 01.01.2012 р. воно застосовувалося виключно для юридичних осіб. З введенням у дію глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України обмеження за формою здійснення розрахунків поширюється на всі чотири групи платників єдиного податку, тобто для фізичних осіб — суб’єктів спрощеної системи оподаткування воно є принципово новою вимогою. Основним призначенням цього регуляторного інструменту є стримування поширення бартерних операцій за участі суб’єктів малого бізнесу.
Слід зазначити, що отримання платником єдиного податку зустрічної поставки в рамках бартерної операції, розпочатої до переходу на спрощену систему оподаткування, не є порушенням пункту 291.6 ст. 291 ПКУ, оскільки момент відвантаження власної продукції приходиться на період роботи цього суб’єкта господарювання на загальній системі оподаткування.
291.7. Наведений у цьому пункті перелік побутових послуг населенню суттєво відрізняється від аналогічного переліку, що використовується для цілей визначення платників збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності.