Час смертохристів. Міражі 2077
- Автор: Щербак Юрий Николаевич
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Жанр: Киберпанк
Электронная книга - «Час смертохристів. Міражі 2077». Краткое содержание книги:
1. У разі згоди керівництва УВКФД, рішенням саміту Україна негайно приймається до ОГБ у режимі fast tract (швидка процедура);
2. Конфедерація держав Північної Америки готова передислокувати в Україну з території Німеччини, Чехії, Польщі і Румунії 10 батарей оперативно-тактичних ракет «Ревенджер-ХІ» і два авіаційних крила винищувачів-бомбардувальників F-160 з відповідним персоналом і ремонтною інфраструктурою.
3. Румунія категорично відмовляється брати участь в будь-якій військовій допомозі, наполягаючи на поверненні Буковини і Придністров'я та виході Молдови зі сфери впливу України
4. Польща згодна ввести на територію західних земель України особливу армію швидкого реагування ім. Л.Валенси у складі п'яти аеромобільних бригад.
5. «Фортеця Берлін» пропонує жандармський корпус СС (Self-Security — самозахист) для наведення порядку в тилах діючої армії.
6. ОГБ (власне КДПА) пропонує значні кредити (до 500 млрд. амеро) на модернізацію військово-оборонного комплексу України і оснащення ЗСУ найновішими системами озброєнь.
Умови, які висуває ОГБ:
— юридично-легітимне рішення України на основі закону Сейму про приєднання до ОГБ (строк — 6 днів);
— ліквідація агентури Чорної Орди в керівних структурах держави, включно зі Збройними силами, ДерВаром та ВІРУ. Список ворожої агентури буде передано негайно після формального приєднання до ОГБ;
— підписання таємної угоди з ОГБ про забезпечення
країн ОГБ українськими продуктами харчування і допуск спеціального логістичного комітету ОГБ до ресурсів «магічної дев'ятки ».
— демократизація України, ліквідація феодально-олігархічної системи управління країною (поетапно).
Чекаю відповіді, І. Гайдук
59.
Урочисте відкриття саміту ОГБ відбулося наступного дня. У величезному мармуровому залі засідань, де було встановлено чотирикутний стіл, яким можна було б огородити футбольне поле, розмістилися делегації сорока семи країн, глави держав і урядів, міністри закордонних справ і оборони, численні експерти і радники — військові, економічні, фінансові, представники розвідок і контррозвідок. Гайдука і Прядка на правах спостерігачів усадовили в дальньому куті, поряд з делегаціями Курдистану та Екваторіальної Африки.
Розміщення делегацій відбувалося у напівтемряві. Цим займалися дівчата з ліхтариками, сліпуче освітленим залишався лише простір посередині залу: на підлозі висвічувалася емблема ОГБ — синій квадрат з білими контурами земної кулі та чотирма біло-чорними азимутами.
Але коли всі делегації сіли на свої місця, емблема зникла й зазвучала могутня, тривожна музика Евангела Діонісоса — світової слави грецького композитора, автора балета-ораторії «Марафон». На подіумі з'явилася група дівчат у білих туніках, до яких приєдналися діти в яскравих вбраннях, щоб закружляти в щасливому колі. На чотирьох величезних екранах висвітився текст:
Липень 490 р. до Різдва Христова. Еретрія, на землі якої відбувається наш саміт. Ще щаслива, вільна земля.
Тривожна мелодія перетворилася на скреготливий, пронизливий сигнал війни. Учасники саміту самохіть пригнулися, коли низько над ними з шурхотом пропливли чорні зловісні постаті. Нападники впали на безтурботний хоровод згори, наче сучасні спецназівці, що стрибають з десантних «черепах» на землю. Зазвучав хор — і це були дисонасно-трагічні, дисгармонізовані зойки дітей і жінок, що просили допомоги. На екранах з'явився новий текст:
Сили вторгнення перського царя Дарія захопили і спалили Еретрію і висадили десант на узбережжі біля міста Марафон.
Грецькі юнаки у золотих шоломах і білих хітонах, з круглими червоними щитами і довгими списами шикувалися до бою, вояки імперії Дарія тирлувалися у чорну зграю. Дві музики звучали в залі палацу Глобальної Безпеки, майстерно скомпоновані Евангелом Діонісосом — прадавня грецька мелодія свободи, мелодія гір і моря, виконувана на солодкозвучних, схожих на мандоліну, бузуках, мелодія Сіртоса, древнього танцю, з якого починався цей народ, і зловісно-примітивна музика чорних загарбників, музика брязкоту мечів й кінського іржання, музика тупих ударів тимпану, що нагадували хльоскання батога.
Чорні підняли вгору луки і вистрілили в сонце, що сходило над залом засідань. Сріблястий сніп стріл полетів назустріч сонцю. Почалася битва.