Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг». Краткое содержание книги:
Скільки ще друзів і соратників належить втратити легендарному Річарду Сайфера, лорду Ралу, Шукачеві Істини?
Можливо, щось вирішить, нарешті, відкрита битва з безжальним Соноходцем Джеганем, що завойовує все нові землі і стверджує на них жахливу владу Темряви?
На це питання не можуть — або не бажають — відповісти сповідниці, для яких немає таємниць.
Значить, Річарду належить знов вийти на бій з повелителем Мороку — і в громі зброї і мовчанні полеглих пізнати Дев'яте Правило Чарівника …
Він виразно розрізняв крапельки поту, що стікали по обличчю цієї людини. Жовто-оранжевий світло ліхтарів відбивався в цих краплях, а самі ліхтарі, немов невагомі, пливли в повітрі. Річард міг би порахувати відблиски світла в кожній крапельці поту, поки його меч дуже повільно просувався вперед. Він міг би перерахувати кожне стирчаче пасмо сального волосся цієї людини.
Річард усвідомлював, що за ним спостерігає безліч очей, також як і очі цієї дівчинки, але це не мало ніякого значення. Єдине, що було для нього важливо, це ті темні очі, які, нарешті, зустрілися з його блискучим поглядом.
Річард побачив, як у цьому погляді зароджується думка. Клинок меча Річарда зі свистом розрізав запорошене повітря. Світло ліхтарів відбилося від гострого, як бритва, леза. Він бачив, як блиск клинка відбивається в темних очах тієї людини. А ще він побачив там повне усвідомлення всієї міри небезпеки.
Меч, обертаючись, летів вперед стрімкий, як удар батога, нісся прямо до цим очей, до цілі, з якої Річард не зводив погляду.
У цей момент той чоловік прийняв рішення діяти. Але в цей нескінченно малий проміжок між думкою і дією клинок, немов блискавка, покрив більшу частину відстані. Крім того, бойовий клич Річарда змусив негідника завмерти в напрузі.
Мускули людини застигли, поки жах боровся з наміром.
Це була гонка. Яке з лез першим досягне живої плоті.
Втрата в цій гонці буде безповоротною.
Прикутий поглядом до супротивника, Річард побачив свій меч тільки коли він увійшов в поле його огляду, наблизившись до мети. Вид клинка наповнив його натхненням.
Ведений гнівом, клинок потрапив точно туди, куди цілився Річард.
Час вибухнув лютими звуками. Світ забарвився червоним, коли клинок розколов голову негідника. Твердий звук удару громом заповнив стайню.
Кістки розкололися. Темно-червоні краплі розлетілися далеко навколо. Лезо знесло верхню частину черепа, розриваючи плоть, залишаючи на стіні довгий кривавий слід.
І в цю коротку мить припинилася життя людини. Не відаючий жалю гнів огородив Річарда від болю.
Сила, з якою меч дістав ціль, змусила руку з ножем звільнити дівчинку ще до того, як меч завершив свій рух. Тіло людини перетворилося всього лише в позбавлений душі шматок м'яса.
Він вирішив вбити дівчинку, але у нього не вистачило часу втілити своє рішення в дію.
У Річарда час був.
Він відчував, як припиняється скажене биття серця, яке почалося, коли він стрибнув у вузьке вікно часу.
Тіло людини, відкинуте ударом, важко осіло на землю, піднявши хмаринку пилу. Знесена мечем частина голови з глухим стуком впала на землю за воротами стайні і покотилася далеко в ніч, підстрибуючи, перекидаючись і залишаючи за собою кривий кривавий слід.
Річард почув судомний видих приголомшених людей. Хтось закричав.
Маленька дівчинка, ще кричачи від жаху, чіплялася за матір, за її простягнуті руки.
Коли Річард, готовий до нової загрози, підняв меч, він зустрівся поглядом з широко розкритими очима другого чоловіка, який все ще стояв утримуваний людьми Віктора. Він не намагався ні боротися, ні бігти.
Віктор вже пробирався через стоячих людей, тримаючи напоготові булаву. Звідкись узялася Кара і зайняла позицію позаду Річарда, затиснувши в кулаці ейдж.
Річард помітив Ніккі. Звівши руки, вона бігла по проходу.
— Ні! — Кричала вона. — Припиніть.
Віктор здивовано випростався. Ніккі схопила його за підняте зап'ястя, немов вважаючи, що він збирається вбити другого ув'язненого.
— Зупинись, коваль!
Вражений, Віктор завмер опускаючи руку.
Ніккі розлючено глянула на Річарда.
— Ти теж, тесля! Роби, як я кажу! Стій на місці. Ти чуєш мене! — Прокричала вона в люті.
Річард мигнув. Тесляр?
23
Крізь пелену вируючого в ньому гніву Річард зрозумів що Ніккі щось замишляє. Він не розумів її намірів, але те, що вона назвала Віктора і його за професією, а не справжніми іменами, було якимось сигналом, занадто очевидним, щоб його не помітити. Вона щось підкреслювала, намагаючись, щоб вони вхопили її думку і дозволили їй діяти.
Ймовірно, від того, що люди часто називали його «ковалем», Віктор, здавалося, не вловив натяку. Він почав відкривати рот, щоб щось сказати. Ніккі шльопнула його по обличчю.
— Мовчати! Я не збираюся вислуховувати ваших вибачень.
Вражений, Віктор відступив назад, На його обличчі застиг вираз крайньої злості, але він нічого не сказав.