Ідеальна незнайомка
- Автор: Miranda Megan
- Год: 2021
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-922-1
- Переводчик: Павло Мигаль
- Жанр: Триллеры
Электронная книга - «Ідеальна незнайомка». Краткое содержание книги:
– Ніхто не може, – сказала Марта, і на лінії почулися гудки.
Я розчарувала її разом із усіма іншими. Виявилася не такою, як вона думала. Сидячи за порожнім кухонним столом, я подумки помолилася за Бетані Джарвіц, чого не робила дуже давно, відколи відійшов батько. Помолилася за всіх тих, кого не помічають, за тих, чиїх історій ніколи ніхто не почує, за тих, хто згасає на самоті, і немає кому провести їх в останню путь.
Ребека поїхала в неділю ввечері, бо в понеділок їй потрібно було на роботу. Я бачила по її обличчю, що вона вагається, чи їхати. Вона відчувала, що в мені щось кипить, а я відчайдушно намагаюся приховати це від неї.
– Приїдеш додому на свята? – запитала вона, ніби чекаючи запевнень, що зі мною до того часу нічого не трапиться.
– Приїду, – відповіла я.
І коли вона поїхала, я знала, що робити. Зателефонувала на шкільну гарячу лінію, залишила повідомлення, що мене не буде декілька днів, і забезпечила собі заміну на наступні два дні.
Мене було за що обвинуватити. Але я не збиралася потрапити до в’язниці за те, чого не скоїла.
Усі взаємини поділяються на три категорії, якось сказала Еммі, заклавши ноги на канапу, розвіявши туман від горілки. І дуже просто пояснила мені свою думку на прикладі.
Візьми когось зі знайомих. Припустимо, ти знаєш, що ця особа когось убила. Вона тобі телефонує й у всьому зізнається. Як ти діятимеш? А: викликатимеш поліцію. Б: нічого не робитимеш. Або В: допоможеш позбутися тіла.
Я згадувала ту розмову, згадувала, що тоді їй відповіла, із затуманеною алкоголем головою, з пливучою перед очима кімнатою, у тій підвальній квартирі, де через спеку все здавалося ближчим.
– То який обереш варіант, Ліє?
– Для тебе?
Вона перекинулася на живіт.
– Ну, ясна річ.
Це була перевірка, навіть тоді.
– Жоден із трьох, – сказала я. – Від правди не втечеш. Врешті-решт вона тебе неминуче наздожене.
Це було моє тверде переконання. Я вірила, що правда зринає на поверхню, як бульбашки в киплячій воді. Що вона, як природна стихія, рветься догори, і, досягнувши поверхні, бульбашка повітря вибухає, як і належало.
– Не завжди, – заперечила вона. – Не у випадку з Ароном.
Еммі вперше тоді промовила його ім’я.
– Наздогнала б і його, якби схотіла, – сказала я.
Вона на якусь мить замовкла, коротко подивилася мені в очі, наче шукаючи там чогось.
– Гаразд, отже, ти тоді обираєш варіант «Б»? Нічого не робитимеш?
– Чому ж нічого? – Я перевернулася на живіт. – Я б не допомагала сховати тіло. Але, мабуть, допомогла б сховатися тобі.
– Я б жила в твоєму погребі, га? Чи ти підробила б мені паспорт на інше ім’я й відправила до якоїсь країни без екстрадиції?
– Ні, ні, – відповіла я. У моїй голові формувалася нова ідея. Інший шлях. Варіант «Г». – Ні, сховати тебе… Тебе довелося б стерти…
– Звучить як евфемізм до слова вбивство.
– Ха! Ні, найкращий спосіб надійно сховатися – це вдавати, що тебе взагалі ніколи не існувало.
Вона підвела брови, кутики рота підскочили догори, і Еммі врешті вибухнула нестримним сміхом – я розреготалася разом із нею. Яка божевільна й безглузда ідея.
Я вкотре оглянула наш будинок, той, що за документами винаймала лише я. Незареєстрований автомобіль. Я чула на власні вуха заяви свідків – Еммі ніхто не бачив. Ніхто не міг підтвердити її існування. І замислилася – невже вона це все запланувала від самого початку?
Щезла, ніби її взагалі ніколи не існувало – а я єдина, хто за все відповість.
Я намагалася не світитися. Не залишати документальних слідів своєї подорожі. Ні квитанцій про оплату кредитною карткою, ні телефонних дзвінків, ні свідків. Я вирушила на пошуки Еммі так, як це зробила б сама Еммі.
Жодних квитків на літак. Лише готівка. Жодних престижних готелів, де вимагають посвідчення особи та номер кредитки для непередбачуваних витрат. Аби уникнути зайвої уваги до своєї персони, ви змушені триматися ближче до периферії. Ночувати в поганеньких мотелях для романтичних парочок, разом із такими ж анонімами, які з тієї чи іншої причини не хочуть ніде світитися. Ви змушені роздобувати готівку всіма можливими способами, погоджуватися на ризиковані бартерні обміни з незнайомцями. Якщо поліція розпитуватиме інших щодо вашого місця перебування, на друзів розраховувати не варто. Хтось таки виказав Бетані, побачивши її фото в газеті. Хтось знав, де вона поселилася. Мабуть, якийсь із її друзів. Більшості людей є чим ризикувати. Діти, робота, чоловік, дружина, добре ім’я. Вони не брехатимуть, якщо існує ймовірність викриття.