Над Тисою
- Автор: Авдеенко Александр Остапович
- Серия: Над Тисою #1
- Год: 1959
- Язык: украинский
- Год: Закарпатське обласне видавництво
- Переводчик: М. Видиш
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Над Тисою». Краткое содержание книги:
Френк Білд кинув неуважний погляд на вікно, в той бік, де був книжковий магазин, автоматично сунув сигарету в рот і повільно підвівся. Перш ніж піти з ресторану, він задав ще одне запитання: де можна обміняти іноземні гроші на радянські? Офіціант дав іноземцеві і цю справку.
Так само ні на кого не дивлячись, нічого не помічаючи, холодний і пихатий, мандрівник залишив ресторан, спустився вниз, перетнув вестибюль і вийшов на привокзальну площу з її молодим сквером, квітниками, зеленіючими газонами.
Обмінний грошовий пункт містився поряд, на площі, в невеликому будиночку. Залишивши там долари і одержавши карбованці, Френк Білд попрямував до магазина з високими дубовими дверима і двома вітринами, заставленими книгами.
У великому приміщенні книготоргу на численних полицях стояло кілька тисяч книг.
— О! — вигукнув мандрівник по-німецьки. — Куди я потрапив? Ваш магазин майже Британська бібліотека!
Людина в чорному костюмі, в білій свіжій сорочці, пов'язаній скромним темним галстуком, чемно привітавшись, сказала чистою німецькою мовою:
— Нам, звичайно, далеко до Британської бібліотеки. Але навіть така кількість книг має для явірських трудящих більше значення, ніж мільйони томів Британської бібліотеки для трудящих Лондона.
— Ви не тільки продавець, але й агітатор! — усміхнувся Френк Білд. Це була його перша посмішка з того часу, як він ступив на радянську землю. — Чи є у вас англо-російський словник останнього видання?
— Будь ласка, прошу вас. — Людина в чорному костюмі зняла з полиці товсту книгу в темно-червоній обкладинці і поклала її перед покупцем.
— Так, це те, що мені потрібно, — задоволено сказав Френк Білд.
Він опустив у велику кишеню свого макінтоша словник, відрахував потрібну кількість карбованців, відніс їх у касу. Вручаючи продавцеві чек, він потис руку і сказав напівжартома:
— Дякую вам, пане агітатор. — І відразу ж пошепки промовив: — Привіт від «Бізона».
«Бізон»?.. Людина, що стояла за прилавком, була приголомшена. Сам Артур Крапc передає їй привіт. Згадав, нарешті! Скільки років мовчав. Адже Криж хрещеник «Бізона». Будучи помічником військового аташе в Празі, Артур Крапc завербував його в свої агенти. Шістнадцять років тому Криж був рядовим агентом і, тепер рядовий. А Крапc круто поліз вгору. Кажуть, він став важною персоною, трохи не першою особою в штабі закордонної розвідки. Недаремно він згадав про Крижа. Є якась важлива причина.
Любомир Криж у перші ж роки після того, як Закарпаття возз'єдналося з Радянською Україною, зробив чимало цінних послуг своїм хазяям. Усі добуті відомості він передавав резиденту Дзюбі, а той пересилав їх далі. Криж мав справу тільки з Дзюбою. Недавно він дізнався з газети, що Дзюба загинув у горах. Криж був певен, що резидент розбився не випадково: комусь треба було, щоб Дзюба розбився. В перші дні після загибелі Криж радів несподівано одержаній волі. Тепер йому нічого тремтіти за своє життя — мертвий не викаже. Але минуло кілька тижнів, і Криж засумував без Дзюби, без його грошей. Він звик за рахунок таємного заробітку прикрашати своє життя. Не раз пошкодував Криж за втраченою статтею доходу. І ось вона знову замаячила перед ним у цьому привітанні від «Бізона». Невже тільки привітання? Так мало? Ні, повинно бути ще щось.
Трохи збліднувши, з крапельками поту на скронях, Любомир Криж з надією і острахом дивився в спину проїжджого іноземця. Невже він нічого більше не скаже йому?
Френк Білд, гортаючи словник, поволі посувався до виходу, не цікавлячись переживаннями одного з довірених йому агентів «Бізона». Він уже взявся за ручку дверей, вже заніс ногу, щоб переступити поріг магазина, І раптом круто обернувся й пішов назад.
— Послухайте, — сказав він, кидаючи на прилавок словник, — цей примірник має великий брак: загнуті и погано обрізані сторінки.
Розгублено заметушившись і вибачаючись, Криж знайшов інший примірник словника, який задовольнив перебірливого покупця.
Передаючи браковану книгу, Френк шепнув: «Подивіться 219». При цьому він поклав на прилавок лайкову рукавичку, чимсь туго набиту, і багатозначно показав на неї продавцеві очима. Той миттю відправив «посилку» під прилавок. Покупець стояв спиною до касирші, затуляючи собою продавця, і вона нічого не могла побачити.
— Тепер інша справа, — сказав Френк Білд, ховаючи словник у кишеню макінтоша. — До побачення.