![Ніжно відданий Декстер [UK] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/1/2/1/0/nizhno-viddanij-dekster-uk-download.jpg)
Ніжно відданий Декстер [UK]
- Автор: Линдсей Джеффри
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Жанр: Триллеры
Электронная книга - «Ніжно відданий Декстер [UK]». Краткое содержание книги:
— О Боже, — промовив він і зі знущальним захопленням потряс головою. — А ти ще та штучка, друже.
— Декстер, — втрутилася Дебора. — поглянь на нас, — я подивився на Дебру із гіпсом на руці і на Чатскі з його двома обрубками. Якщо бути чесним, то вони не виглядали ні небезпечними, ні лютими. — Нам потрібна твоя допомога.
— Але ж, Деб, справді.
— Будь ласка, Декстер. — промовила вона, знаючи, що я не міг відмовити, коли вона вимовляла це чарівне слово.
— Деб, ну годі. Вам потрібний екшен герой, здатний ударом ноги відкрити двері і увірватися куди треба, палячи із пари кольтів. Я ж всього лише експерт-криміналіст — лагідний, трохи пришелепкуватий хлопець.
Дебора пройшла через кімнату і, зупинившись від мене в кількох дюймах, тихо промовила:
— Я знаю, що ти таке, Декстер. І знаю, що ти зможеш це зробити, — вона поклала руку мені на плече і прошепотіла: — Кайлу це необхідно. Він повинен схопити Данко. В іншому випадку він більше ніколи не стане чоловіком. Для мене це дуже важливо. Будь ласка, Декстер.
Що ми можемо зробити, коли в хід пішов великий калібр? Не залишається нічого, окрім як мобілізувати всі ресурси доброї волі і витончено змахнути білим прапором.
— Добре, Деб.
Свобода — матерія тендітна і швидко випаровуються, чи не так?
Глава 28
І хоча мені не хотілося цього робити, але я пообіцяв допомогти, і тому бідний, Вірний Боргу Декстер відразу ж атакував вирішення проблеми, використовуючи всі ресурси свого могутнього мозку. Але сумна істина полягала в тому, що мій мозок, здавалось би, збився з курсу, і як би старанно я не намагався намацати якісь версії, на виході не виникало ніяких результатів.
Втрата двох кінцівок зняла з Чатскі якісь психологічні кайдани. Незважаючи на невпевненість, Кайл став більш дружелюбним і відкритим, почав охоче ділитися інформацією, що було абсолютно немислимо в той час, коли він мав повний набір рук і ніг, на додачу із дорогими сонцезахисними окулярами. Щоб задовольнити своє вічне прагнення до точності і з'ясувати більше подробиць, я, скориставшись його добрим настроєм, дізнався імена всіх членів команди в Ель-Сальвадорі.
Він сидів із жовтим блокнотом, притискаючи його обрубком до колін і дряпаючи на ньому прізвища своєю правою, і єдиною, рукою.
— Про Мануеля Борхеса ти знаєш. — сказав він.
— Перша жертва. — промовив я.
— Ммг, — вимовив Чатскі, не піднімаючи погляду. Він записав ім'я та прізвище, перекресливши їх жирною лінією. — А потім був Френк Обрі, — Чатскі насупився і висунув кінчик язика, коли записував нове ім'я. — Він упустив Оскара Акосту. Тільки Богові відомо, де цей хлопець зараз знаходиться, — поставив поряд з ним знак питання. — Вендалл Інгрейхам. Живе на Норт Шор Драйв поруч з Майамі Біч, — блокнот зісковзнув із його колін, і Чатскі спробував зловити його на льоту, але промахнувся. Він мовчки дивився на блокнот, який уже лежав на підлозі, а потім нахилився і підняв його. Крапля поту, прокотившись по безволосому черепу, впала на підлогу. — Чортові ліки, — вимовив він. — Через них все навколо мене немов у тумані.
— Вендалл Інгрейхам. — нагадав я.
— Точно. Точно, — Кайл записав інші імена і без паузи почав їх читати: — Енді Лайл. Тепер торгує машинами, в Дейві, — зібравши в кулак всю волю, він з несподіваним припливом енергії успішно надряпав останнє ім'я. — З решти хлопців двоє мертвих, а третій — все ще в полі, ось і все, вся наша команда.
— Хто-небудь із них знає, що Данко в місті?
Він похитав головою, і з його чола злетіла, ледь не потрапивши в мене, крапля поту.
— Ми тримали справу під замком. Правило знає-тільки-той-має-знати.
— Хіба їм не слід було знати, що хтось хоче перетворити їх на подушки?
— Ні, не слід. — відповів він, випнувши підборіддя, ніби хотів сказати щось дуже круте; не виключено, що він хотів запропонувати спустити блокнот в унітаз. Але все ж він поглянув на мене, при чому дружелюбно.
— Але ми могли б перевірити, кого з них не вистачає? — без особливої надії запитав я.
Чатскі затряс головою. З його чола злетіли ще дві краплі — направо і наліво.
— Ні. Нізащо. Ці хлопці завжди тримають вуха гостро. Як тільки хто-небудь почне ними цікавитися, вони дізнаються. А ми не можемо дозволити їм втекти. Як Оскару.
— Ну і як же в такому випадку ми знайдемо доктора Данко?
— Ось ти і повинен придумати.
— А як щодо будинку біля Сміттєвої Гори? — запитав я, уже із надією. — Того, який ти перевіряв зі своїм блокнотом?