Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т.
- Автор: Колектив авторів
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Міністерство фінансів України, Національний університет ДПС України
- ISBN: 978-966-337-259-4
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т.». Краткое содержание книги:
Положеннями коментованої статті ПК встановлено, що органи місцевого самоврядування до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки дані щодо наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам. Нові зміни щодо вказаної інформації надаються до 1 числа першого місяця кварталу, що настає за звітним кварталом, у якому відбулися зазначені зміни.
Відповідно до положень ч. 1. ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р. рада у межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з моменту їх оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію (ч. 2 ст. 59). Таким чином, органи місцевого самоврядування надають пільги щодо земельного податку, який сплачується на відповідній території, і своїми рішеннями повідомляють про це у встановлений строк органи державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки.
Кодекс визначає, що якщо платники земельного податку, які користуються пільгами із цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та за земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах із урахуванням прибудинкової території.
При цьому Кодекс визначив, що ця норма не поширюється на бюджетні установи у разі надання ними будівель, споруд (їх частин) у користування (оренду) іншим бюджетним установам.
Закон України № 3609 встановив, що ця норма не поширюється також на земельні ділянки, які використовують бюджетні установи у разі надання ними будівель, споруд (їх частин) у тимчасове користування (оренду) не лише іншим бюджетним установам, а й дошкільним, загальноосвітнім навчальним закладам незалежно від форм власності і джерел фінансування.
284.2. Положення ст. 281 та 282 ПК України встановлюють пільги щодо земельного податку для фізичних та юридичних осіб (див. коментар до цих статей).
У нормах коментованої статті ПК України законодавець встановив, що у випадку виникнення права на пільгу у платника протягом року він звільняється від сплати податку, починаючи з місяця, що настає за місяцем, в якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу протягом року податок сплачується, починаючи з місяця, що настає за місяцем, в якому втрачено це право.
284.3. Норми коментованої статті необхідно розглядати у сукупності з положеннями § 3 глави 58 («Найм (оренда) земельної ділянки») ЦК України від 16.01.2003 р. Згідно з ч. 1 ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов’язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом із насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відповідно до положень ст. 796 ЦК України від 16.01.2003 р. одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. Плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою (ст. 797 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 2 ст. 30 ПК України підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об’єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
У коментованій статті йдеться про те, що право на податкову пільгу щодо земельного податку не може бути передано іншому суб’єкту. Тому у випадку, коли платники податку, які користуються пільгами з цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах.
Проте законодавець встановлює виняток для бюджетних установ у разі надання ними будівель, споруд (їх частин) у користування (оренду) іншим бюджетним установам. У цьому випадку дія норми, встановленої у ч. 2 п. 284.3, не поширюється на вказані бюджетні установи.