Котяра [UK]

Чоловіче добрий, це не ви шукаєте вояцької роботи?

А таки я, - одізвався я захекано, - тільки ось у мене клопіт. Супутниця моя зникла без вісти, а Пса добрі люди хочуть розірвати на шмаття.

Я можу вам помогти. Сідайте до повозу, а Пес ваш нехай стрибає нагору до візниці.

Нас двоє, - зауважив я, - я і мій приятель-найманець.

Тим краще, - чогось зрадів панок у повозі, - сідайте.

Я перемигнувся з Деревієм і ми сіли до повозу. Ризиковано, згоден. Але ж мали ми вшитися з цієї дупи. З заїзду вже вибігла купа люду, вимахуючи бартками і пістолями. Явно по наші душі. Повіз рушив і гевулт та стрілянина зосталися позаду.

Наш рятівник і певне роботодавець був вичепуреним за дакійською модою чоловіком аристократичного вигляду. Щоправда я не знав, чи треба нам та його робота. Але в разі чого можна і відмовитись. Принаймні я так себе потішав.

Ми хочемо, - сказав чоловік, - заплатити дорого за одну не варту того голову.

Ми схожі на найманих вбивць?- Поцікавився Деревій

Не поспішайте так, альве, - ошкірився чоловік і я побачив у нього в роті ікла. Одразу згадався загиблий Ратша, але цей упир був страшнуватим, видно з гніздових.

Для чого нежиті платити за чиюсь смерть? - знову озвався Деревій, який втямив з ким має справу напевне від початку, - могутні клани самі не в змозі когось роздерти?

Могутні клани зацікавлені в тому, щоб не просто прикінчити одного чародія, але й визволити заручницю.

Ставало все цікавіше. Чародій з яким не в змозі зладнати дакійські упирі. Часом це не наш приятель Червець.

Якщо ви викажете згоду, я оповім вам решту,- сказав упир рівно.

Розумієте, господарю, - сказав Деревій лагідно, - ми теж шукаємо заручницю. І теж у чародія. Ми не можемо покинути свою війну задля вашої. Хіба що це один і той же чародій що малоймовірно.

Упир довго мовчав. Тоді озвався рівним голосом.

Певний чародій взяв заручницею нашу князівну. Народжену, не обернену.

Він зумів її втримати? - поцікавився Деревій. Я теж втямив в чому справа. Діти у упирів народжувалися дуже зрідка — бо коли обоє батьків упокійнички, то самі розумієте.... Але сили таке дитя було неймовірної. Рід, що мав у себе народженого упиря а чи упирицю одразу виходив у змагу на перше місце.

Виходить зумів, - сказав неживий, - і пропонує обмін. Нашу панну на меч князя Ростислава.

То треба добути меч, - незворушно сказав Деревій.

Ти знаєш, альве, що цю вашу роботу ми не зможемо взяти до рук, - вишкірився упир, - але ми зробили краще. Ми знайшли місце, де він ховає ще одне дівча. Людське, але з кров'ю альва в жилах. Дівча це тепер у нас.

Я загарчав. Упир глянув на мене скоса:

Легше, гепарде... З нею нічого не трапиться. Кров альва для нас Древніх отрута, а в ній її чверть. Забагато. Це лише новонавернені і не гніздові можуть хлебтати.... всякі помиї.