Гілея
- Автор: Зарудный Николай Яковлевич
- Год: 1979
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Дніпро»
- Жанр: Советская классическая проза
Электронная книга - «Гілея». Краткое содержание книги:
Ця висока мета і є справою життя героїв роману «Гілея» — людей різного віку, професій і долі.
Але ж Олена не віддасть дочки, думав про Варю й забув, що є жінка, зрадлива й, мабуть, нещасна... Але пін не зможе жити з Оленою. Все їх коротке спільне життя було випадковим, як і зустріч, і одруження, й розлука.
— А яке це село? — запитала Варя.
— Семидоли. Бачиш, яке велике й красиве. — Мірошник зупинив машину.
— Можна, я піду на той горбик, подивлюся?
— Можна, Варю.
Звичайно, Олена задумала повернутися до нього... Вона знала, кого послати. Тепер він втратить спокій, тепер він щодня буде згадувати свою дочку, буде мучитися і шукати виходу. А вихід може бути єдиним — зійтися з Оленою. Без прощення, без кохання, заради дочки...
— Тату, йди сюди! Швидко, — гукала Варя, — побачиш щось смішне!
Роман підійшов, і Варя, показуючи пальцем на синю бідарку з одним великим і другим малим колесом, дзвінко сміялася, бідарка подолала крутий схил, з неї зіскочив здоровенний білявий міліціонер і, приклавши руку до кашкета, привітався:
— Здравія бажаю, товаришу Мірошник!
Варя побачила, як усміхнувся тато і потис міліціонерові руку. Потім тато перестав усміхатися і пильно дивився на якусь тьотю з великими синіми очима, що сиділа в бідарці. Тьотя була висока й гарна,вонатеж зійшла з бідарки, і тато простягнув їй руку.
— ‘А це моя донька, — показав тато на мене.
— Донька? — Синьоока тьотя подивиласянатата так, ніби він украв мене.
— Я вас давно не бачив, Настуню, — сказав тато.
— Велика печаль! — чогось розсердилася вона і сіла знову в синю бричку. — Поїхали, Милентію!
— Можна їхати? — запитав тата міліціонер.
Тато кивнув головою, ми сіли в машину і теж поїхали. Тато чогось довго мовчав.
17
«Ні, Бранка добре зробила, що не втекла від свого коханого. Я теж не втекла б... Я теж померла б разом з ним».