Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т.
- Автор: Колектив авторів
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Міністерство фінансів України, Національний університет ДПС України
- ISBN: 978-966-337-259-4
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т.». Краткое содержание книги:
Необхідно пам’ятати, що землі рекреаційного призначення завжди розташовані поза межами земель оздоровчого призначення, тобто належність природної території до курорту чи лікувально-оздоровчої зони виключає її належність до рекреаційної зони. Однак остання може бути продовженням земель оздоровчого призначення, знаходячись поза їх межами. В усіх випадках охоронний режим земель оздоровчого призначення більш жорсткий, містить більше обмежень господарської діяльності та забезпечений більш суворим контролем, ніж режим земель рекреаційного призначення.
З метою обліку відомостей про правовий статус, належність, режим, географічне місцезнаходження, кількісні та якісні характеристики цих територій та об’єктів, у тому числі про їх рекреаційну цінність, в Україні ведеться державний кадастр територій та об’єктів природно-заповідного фонду.
276.3. Перелік земель історико-культурного призначення, тобто земель, на яких розміщені об’єкти культурної спадщини, закріплений ст. 53 Земельного кодексу України.
Подвійний правовий режим мають землі, на яких розміщені парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва. Будучи, відповідно до статті 53 Земельного кодексу України, землями історико-культурного призначення, вони одночасно входять до складу земель природно-заповідного фонду, оскільки парки-пам’ятники садово-паркового мистецтва є однією з 11 категорій територій та об’єктів природно-заповідного фонду України.
Встановлення ставок податку за земельні ділянки (у межах населених пунктів) на територіях та об’єктах історико-культурного призначення базується на двох основних умовах: 1) земельний податок сплачується за земельні ділянки, використання яких не пов’язане з функціональним призначенням цих територій та об’єктів; 2) ставка податку за земельні ділянки встановлюється з урахуванням коефіцієнтів, що встановлюються на основі цінності та історико-культурного значення територій та об’єктів.
276.4. Пункт 276.4 статті 276 Податкового кодексу встановлював, що в межах населених пунктів податок за земельні ділянки, надані для залізниць у межах смуг відведення, справляється у розмірі 25 відсотків від суми земельного податку, обчисленого відповідно до статей 274 та 275 Кодексу, тобто від суми земельного податку, обчисленого на загальних підставах.
Змінами передбачено, що за ставкою 25 відсотків обчислюється податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів), які відносять до земель залізничного транспорту (крім земельних ділянок, на яких знаходяться окремо розташовані культурно-побутові будівлі та інші споруди і які оподатковуються на загальних підставах).
За межами населених пунктів ставка податку в розмірі 0,02 відсотки від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по АРК або по області була встановлена за земельні ділянки в межах смуг відведення.
Зараз за ставкою 0,02 відс. будуть оподатковуватися земельні ділянки, які відносять до земель залізничного транспорту (крім земельних ділянок, на яких знаходяться окремо розташовані культурно-побутові будівлі та інші споруди і які оподатковуються на загальних підставах).
Законом України від 07.07.2011 р. № 3609-IV «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» запроваджено окремі ставки земельного податку для земельних ділянок, на яких розташовані аеродроми.
Так, у пункті 276.4 статті 276 включено слова «за земельні ділянки, на яких розташовані аеродроми».
Отже, в межах населених пунктів земельний податок за земельні ділянки, на яких розташовані аеродроми, обчислюється за ставкою 25 відсотків від суми податку, обчисленого відповідно до статей 274 та 275 цього Кодексу.
Разом з тим для таких земельних ділянок встановлена окрема верхня межа розміру орендної плати за землю.
276.5. У цьому пункті коментованої статті передбачено, що у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, які звільнені від сплати земельного податку або сплачують його за зниженими ставками, іншим суб’єктам, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється відповідно на загальних умовах (сплачується у повному обсязі).
Згідно з розділом XIX ПК України «Прикінцеві положення» зазначена норма запроваджується з 1 січня 2015 року.