![Сигнали з Всесвіту [видання 1968 р.] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/3/0/4/3/5/signali-z-vsesvitu-vidannya-1968-r-download.jpg)
Сигнали з Всесвіту [видання 1968 р.]
- Автор: Бабула Владимир
- Серия: Сигнали з всесвiту #1
- Год: 1968
- Язык: украинский
- Год: видавництво художньої літератури "Дніпро"
- Переводчик: Николай Александрович Дашкиев
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Сигнали з Всесвіту [видання 1968 р.]». Краткое содержание книги:
— Чудесно! — вигукнув Вроцлавський, присуваючись ближче до телевізора. — Отже…
Він так і не встиг закінчити фразу, бо пролунав такий удар, що весь корабель аж затремтів. Усі повилітали з крісел. Відцентрова сила через мить показала, що «Промінь» набув обертального руху.
Першим опам'ятався Чан-су. Він насилу добрався до відеофону і натиснув на кнопку загального виклику. Лампочка не спалахнула.
— Струму нема! — вигукнув він. — Тривога номер один! «Промінь» пошкоджено!
Всі вмить одягнули скафандри. За аварійним розкладом кожен помчав на свою дільницю: Вроцлавський — до кабіни управління, Чан-су — до електростанції, решта — до складів ядерного пального та кисневих камер.
Відчинивши сталеві двері атомної електростанції, Чан-су ніби остовпів на порозі: крізь велетенський рваний отвір у стіні на нього дивилось зоряне небо. Від апаратури лишились самі уламки.
Старанно замкнувши за собою герметичні двері, щоб з зорельота не виходило повітря, Чан-су помчав до головної кабіни.
Там на нього чекали невтішні повідомлення:
— Прилади не працюють…
— Склади пального й продуктів знищено… Знищено обидва допоміжні літаки…
— Швидкість «Променя» від удару знизилась… Чан-су чітко й енергійно давав розпорядження:
— Ввімкніть резервні газові ракети й вирівняйте зореліт… Перевірте акумулятори… Як кисневі камери?
— Там усе гаразд. Акумулятори цілі, — сказав Вроцлавський.
Чан-су ввімкнув допоміжний передавач і сів до мікрофона:
— Алло! Алло!.. «Стріла», «Стріла»!.. Говорить «Промінь»… Корабель сильно пошкоджено. Причини ще не знаємо. Мабуть, метеорит… Знищено атомну електростанцію, а також обидва нижніх склади…
В ту мить, коли Навратіл почув цей одчайдушний заклик, поплавки «Стріли» торкнулись поверхні моря.
Перед астронавтами розкрився новий, досі не бачений світ.
Розділ III
Під трьома сонцями
— Біля апарата — Навратіл. Ви чуєте мене?
— Я — «Промінь». Біля апарата Чан-су. Чуємо вас добре… Зореліт ми вже вирівняли, так що тепер небезпека зруйнування не загрожує. Ми всі здорові.
— В нас також усе гаразд. «Стріла» сіла на море без пригод. Зараз пливемо до континенту. Погода стоїть чудесна. В небі світять два сонця, а з берега дме слабкий вітерець… Чи з'ясували, як саме пошкоджено «Промінь»?
— Всіх пошкоджень ще не знаємо, але й без того ясно: ударом метеорита корабель зруйновано так, що про тривалу подорож міжзоряним простором не може бути й мови.
Академік Навратіл зблід:
— Це значить… Це значить, що ми тут полонені надовго… Робінзони в чужій сонячній системі…
— На жаль, так, — озвався Чан-су. — Але в нас ще лишаються два допоміжні літаки: «Стріла» і «Ластівка». Вони, звичайно, не можуть подолати колосальну відстань між Альфою Центавра і нашим Сонцем, зате дадуть нам змогу пересуватися між планетами системи…
Запала пауза. І коли вона вже почала ставати гнітючою, раптом спалахнув екран телевізора в кабіні «Стріли», і на ньому з'явилось обличчя Молодінової:
— Я — «Ластівка»… Що сталося, Навратіл? Ми викликаємо вас уже три години!.. Щойно облетіли навколо Квінти. Знайшли на ній тільки найнижчі форми життя. Атмосфера надто розріджена, для дихання людини непридатна. На освітленому боці планети дуже висока температура, а на нічній стороні великі морози. Отже, Квінта не заселена… Яке життя на Кварті? Чи є там люди?
Навратіл примусив себе посміхнутись:
— Поки що ми встановили, що вищі форми життя на Кварті не виключені. Хвилину тому ми спустились на море і пливемо до берега. Видно, що він вкритий буйною рослинністю. Що в ній криється — невідомо.
— Дякуємо за повідомлення. Повертаємось на «Промінь». До побачення на Кварті!
— На них чекає гарненький сюрприз! — зітхнув Накратіл. — Єдиною нашою надією тепер лишається Кварта.
— Справді, єдиною, бо більша частина запасів знищена, — додав Чан-су. — Гадаю, нам вистачить продуктів не більш як на два місяці.
Берег уже наблизився так, що його можна було бачити неозброєним оком. Над морем нависали дикі скелі, які не давали можливості причалити. Над ними на довжелезній гірській рівнині росли низькі дерева з товстими лускатими стовбурами й великим листям.
Погойдуючись на поплавках, «Стріла» повільно просувалась понад берегом. Грубер безперервно вимірював ультразвуковим апаратом глибину, щоб літак міг вчасно обійти підводні скелі та мілини.