Прозріння

Пообідали вони не разом. Вірний своїй тактиці контрольованого розсіяння, комісар нагадав інспектору та агентові, коли вони розлучалися, щоб вони не йшли в ті ресторани, де обідали вчора, й сам дисципліновано підкорився своєму ж таки наказу. При цьому він пішов на певну жертву, бо ресторан на три зірочки, який він, зрештою, вибрав, на блюді не був вартий і однієї. Цього разу він призначив не одне місце для зустрічі, а два, одне для агента й друге для інспектора. Підлеглі відразу помітили, що начальник не в дусі й не охочий до розмов, мабуть, зустріч з офтальмологом та його дружиною йому не вдалася. А що й вони обоє не домоглися тих результатів, на які сподівалися, то обмін інформаціями у провіденційному страховому агентстві не став плаванням у морі, укритим трояндами. До цієї професійної напруги додалося незвичайне й зухвале запитання, з яким до них звернувся охоронець гаражу, коли вони туди в’їхали, Звідки ви тут узялися, панове. Звичайно, комісар зі своїм великим досвідом не розгубився й, сухо відповівши, Ми тут від провидіння, а потім додав, ми перебуваємо там, де нам треба бути, на території страхового товариства, але твоє запитання свідчить не тільки про твою зухвалість, а й про твою невихованість, Можливо, я виявив зухвалість і невихованість, але я, панове, не пам’ятаю, щоб вас бачив тут раніше, Крім свого поганого виховання, ти ще й маєш погану пам’ять, мої колеги, які в нас недавно працюють, з’явилися тут уперше, але я вже тут був, а зараз відійди вбік, бо водій трохи нервує й може неумисне тебе розчавити. Вони поставили автомобіль і ввійшли до ліфта. Не подумавши про те, що він чинить необачно, агент став пояснювати, що він зовсім не нервував, що на іспитах, які він відбув, коли прийшов працювати в поліцію, його визнали чоловіком надзвичайно спокійним, але комісар різким жестом примусив його замовкнути. Та коли вони опинилися під захистом міцних стін та звуконепроникних даху й підлоги провіденційного товариства, він дав повну волю своєму гніву, Тобі не стукнуло в голову, ти, ідіоте, що в ліфті можуть бути встановлені мікрофони, Пане комісар, мені дуже прикро, я й справді про це не подумав, пробелькотів бідолаха, Завтра не виходь звідси, охоронятимеш нашу базу й використаєш вільний час, щоб написати кількасот разів, Я ідіот, Пане комісар, я вас благаю, Ну гаразд, не переживай, я знаю, що перебільшив, але той суб’єкт у гаражі роздратував мене, ми умисне не увійшли через парадний вхід, щоб ніхто нас не побачив, і от маємо, Можливо, нам слід було послати повідомлення про наше прибуття, мовив інспектор, Ні, так робити було б не варто, ніхто не повинен був знати про нас, Тепер уже пізно щось змінювати, пане комісар, але якщо наша служба має іншу базу в столиці, то, можливо, нам ліпше переселитися туди, Переселитися ми могли б, але, гадаю, не варто цього робити, Чом би не спробувати, У нас нема на це часу, й гадаю, міністерство відкине цю ідею, цю справу треба вирішити якнайшвидше, без ніякої затримки, Дозвольте мені відверто вам сказати, пане комісар, зголосився інспектор, Кажи, Боюся, ми потрапили в глухий кут і навіть гірше, в осине гніздо, Що тебе наштовхує на цю думку, Я не можу пояснити, але, якщо сказати правду, то в мене таке відчуття, ніби я сиджу на діжці з порохом і дивлюся на підпалений шнур, чекаючи, що ось-ось вона вибухне. Комісарові здалося, ніби він чує власні думки, але посада, яку він обіймав, і відповідальність його місії не дозволили йому звернути з прямої дороги обов’язку, Я з тобою не згоден, сказав він, і на цьому їхня розмова закінчилася.