Алхімія слова [без ілюстрацій]

Питання про те, як зароджується і дозріває індивідуальний стиль письменника, належить до найважчих у сфері психології творчості. Без сумніву письменник уже має у собі певний нахил, який зумовлює в подальшому вироблення власного стилю. Тому що в кожної людини є свої особливості в способі вираження, побудови фраз, їхнього розміщення. Цю обставину використовують романісти й драматурги, вони індивідуалізують мову персонажів. У звичайній людській мові проявляють себе всі людські темпераменти, вади й чесноти, дивацтва. Все це є і в людини, яка збирається стати письменником. їй, як і решті людей, одні слова подобаються, інші не подобаються, те ж саме й щодо граматичних форм, правил, синтаксису. З цими нахилами письменник вирушає в дорогу. В дорозі він доторкається до мови свого середовища, до мови авторів, прочитаних у школі чи самостійно, до тієї чи іншої іноземної мови, матеріал іззовні впливає на письменника з усіх боків, і він спершу інстинктивно, а потім свідомо відбирає потрібне.

Стиль Пруста — літературний взірець бесіди або, точніше, монологу, який виголошує людина високої інтелектуальної культури перед захопленою аудиторією. Так розмовляв Пруст у салонах і на обідах, що їх він влаштовував у ресторані Ріц, сам при цьому нічого не їв (обідав на годину раніше), щоб ложки, ножі й виделки не перешкоджали жестикуляції. Говорив довгими періодами, ускладненими вставними реченнями, робив стрімкі переходи, дозволяв собі відступи, вдавався до недомовок, доповнюваних усмішкою або жестом, іноді різко уривав фразу в такому місці, де (крім як у розмові) неприпустимо це робити, іноді ж говорив навмисно правильно й навіть монотонно, щоб яскравіше на цьому бляклому тлі спалахнуло несподіване зауваження, сяйнув парадокс або афоризм. Той, хто його пам’ятає, чує його голос, бачить його обличчя в тексті книги. Проте свого стилю, такого незвичайного, із своєрідною мелодією, що відрізняє кожну людину, Пруст набув, доторкнувшись до іншої письменницької індивідуальності. Читаючи й перекладаючи Рескіна, він зазнав одкровення: був вражений, що можна так писати. То було рятівне одкровення для людини, вихованої на схилянні перед Анатолем Франсом. Рескін зняв з нього пута й допоміг стати самим собою. У кожного письменника буває свій Рескін.