Гаррі Поттер і келих вогню (з ілюстраціями)
- Автор: Ролінґ Джоан К.
- Серия: Гарри Поттер #4
- Год: 2003
- Язык: украинский
- Год: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
- ISBN: 966-7047-40-7
- Переводчик: Виктор Евгеньевич Морозов
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Гаррі Поттер і келих вогню (з ілюстраціями)». Краткое содержание книги:
- Чи не могла б я перемовитися з Гаррі, перш ніж ми почнемо? - спитала вона в Беґмена, і далі зосереджено придивляючись до Гаррі. - Самі розумієте - наймолодший чемпіон... додати до статті трохи перчику..
- Аякже! - вигукнув Беґмен. - Тобто... якщо Гаррі не заперечує.
- Е-е... - пробелькотів Гаррі.
- Гарнісінько, - зраділа Ріта Скітер, і вже за мить її пальці з червоними пазурями несподівано міцно вхопили Гаррі за руку вище ліктя й потягли з кімнати в найближчі двері.
- Щоб нам не заважав той галас, - пояснила вона. - Подивимось... так, тут гарно й затишно.
Це була комірчина для мітел. Гаррі витріщився на Ріту.
- Ходи-но, серденько... отак... гарнісінько, - знову повторила Ріта Скітер, вмостившись на хитке відерце, що стояло догори дном, а тоді підштовхнула Гаррі до якоїсь картонної коробки й зачинила двері, після чого вони опинилися в темряві. - Подивимось...
Вона розкрила сумочку з крокодилячої шкіри, витягла звідти пучечок свічок, запалила їх помахом чарівної палички й повісила прямо в повітрі. У комірчині стало видно.
- Гаррі, ти не будеш проти, якщо я скористаюся самописним пером? Я тоді матиму змогу розмовляти з тобою нормально...
- Яким пером? - перепитав Гаррі.
Ріта Скітер розплилася в усмішці. Гаррі нарахував три золоті зуби. Вона знову понишпорила у своїй крокодилячій сумочці, витягла звідти ядучо-зелене перо та сувій пергаменту й розклала все те на картонній коробці з-під магічного плямочисту «Місіс Шкряберз». Запхнула в рот кінчик зеленого пера, посмоктала його з помітним задоволенням, а тоді поставила сторч на пергамент, де воно й залишилося, балансуючи на вістрі й легенько тремтячи.
- Перевірка... я Ріта Скітер, кореспондент «Щоденного віщуна».
Гаррі зиркнув на перо. Не встигла Ріта Скітер заговорити, як воно почало харамулькати, пересуваючись по пергаменті:
Приваблива сорокатрирічна блондинка Ріта Скітер, чиє грізне перо проштрикнуло не одну дуту репутацію...
- Гарнісінько, - ще раз повторила Ріта Скітер, відірвала верхній край пергаменту, зіжмакала й запхнула в торбинку. Тоді нахилилася до Гаррі й запитала: - То чому ти, Гаррі... чому ти вирішив брати участь у Тричаклунському турнірі?
- Е-е... - знову пробелькотав Гаррі, бо його увагу відвертало перо. Хоч він і не мовив жодного слова, воно гасало пергаментом, і ось Гаррі вже міг прочитати перше речення:
Потворний шрам, згадка про трагічне минуле, псує привабливе обличчя Гаррі Поттера, чиї очі...
- Гаррі, не звертай на перо уваги, - твердо сказала Ріта Скітер. Гаррі неохоче звів погляд на неї. - Отож, Гаррі... чому ти вирішив брати участь у турнірі?
- Я не вирішував, - відповів Гаррі. - Я не знаю, як моє прізвище опинилося в Келисі вогню. Я його туди не клав.
Ріта Скітер підняла густо мальовану брову. - Гаррі, ти не бійся, що встрягнеш у халепу. Ми всі розуміємо, що ти не повинен був брати участі взагалі. Але ти про це не турбуйся. Нашим читачам подобаються бунтівники.
- Але я не подавав свого прізвища, - повторив Гаррі. - Я не знаю, хто...
- Що ти відчуваєш, думаючи про завдання, які очікують на тебе? - спитала Ріта Скітер. - Ти схвильований? Нервуєшся?
- Я ще про це не думав... так, мабуть, хвилююся, - відповів Гаррі. На цих словах йому неприємно стислося в грудях.
- Як відомо, чемпіони в минулому часто гинули, - пожвавішала Ріта Скітер. - Про це ти думав?
- Ну... кажуть, що цього року буде значно безпечніше, - пробелькотав Гаррі.
Перо шугало пергаментом туди й сюди, ніби на ковзанах.
- Авжеж, ти й раніше дивився смерті у вічі, - пильно глянула на нього Ріта Скітер. - Як це на тебе вплинуло?
- Е-е... - вже вкотре пробелькотав Гаррі.
- Ти вважаєш, що колишня травма спонукає тебе довести всім, чого ти вартий? Підтримати честь свого імені? Чи ти не гадаєш, що спокусився на участь у Тричаклунському турнірі, тому що...
- Я не подавав заявки, - почав дратуватися Гаррі.
- Чи ти хоч трохи пригадуєш своїх батьків? - правила своєї Ріта Скітер.
- Ні, - відповів Гаррі.
- Що б вони, на твою думку, відчували, якби довідалися, що ти змагатимешся в Тричаклунському турнірі? Гордість? Тривогу? Гнів?
Гаррі вже був доволі роздратований. Як він може знати, що відчували б його батьки, якби були живі? Він усвідомлював, що Ріта Скітер дуже пильно за ним стежить. Спохмурнівши, Гаррі уник її погляду і глянув на щойно написані пером слова.